Головна » Статті » Конференція_2015_03_19-20 » Секція_3_Економіка_і природокористування

ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО АУДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ

Данилюк Ірина

к.е.н., доцент

Тернопільський національний економічний університет

м. Тернопіль

 

ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО АУДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ

 

Досвід останніх років існування як України, так і планети в цілому свідчить про те, що ми потрапили у глибоку екологічну кризу. Подальше поглиблення цієї кризи змушує шукати шляхи розвитку економіки, які б ураховували екологічну складову і ставили її в ряд основних пріоритетів.

Промислове виробництво сьогодні мають зробити суттєвий внесок у сталий розвиток не лише окремих країн, але й всього мирового співтовариства. Сталий розвиток передбачає збільшення об’єктів промислового виробництва, покращення умов життєдіяльності суспільства, з одночасним збереженням та якісним покращенням середовища існування. Питання екологічної кризи одночасно виникає в умовах подолання тривалої соціально-економічної кризи. Настав такий період, коли неможливо розвіватися вирішуючи окремо поставлені економічні, соціальні, технологічні завдання. У суспільстві повинно сформуватись і набути подальшого розвитку «нова промислова екологічна культура» та культура підприємництва, де охорона навколишнього середовища і раціональне використання природних ресурсів розглядаються серед вищих пріоритетів. Якщо взяти промислово розвинуті країни, результати екологічних проблем вони поступово розв’язують починаючи з виробничого рівня, про що свідчить розвиток недержавного підприємницького виду діяльності – аудитування.

Хоча, в умовах соціально – економічної  кризи, керівництву підприємства надзвичайно важко зрозуміти роль і значення комплексного підходу до охорони навколишнього середовища та усвідомити, що екологічний чинник є важливою складовою бізнесу.

Вперше про впровадження екологічного аудиту заговорили в США при перевірці великих промислових корпорацій за допомогою внутрішнього контролю, з огляду на певну кількість аварій, корпорації вирішили довести свою причетність або спростувати таку думку, через відстеження своєї діяльності  та встановлення фактів негативного впливу на навколишнє середовище.

Так, у 1989 році Міжнародною торговельною палатою було опубліковано документ, що відображав елементи внутрішнього екологічного аудита та охоплював систему заходів щодо охорони навколишнього середовища на підприємстві, зокрема систематичні перевірки, використання процедур аналізу, застосування тестів, виявлення чинників впливу промислових процесів на навколишнє середовище.

Такий підхід досить позитивно схвалили промисловці заходу, оскільки він був запропонований як добровільний, дозволяв керівникам підприємств контролювати свою роботу стосовно дотримання природоохоронних нормативів та контролювати вплив на охорону навколишнього середовища.

Що стосується України, нормативно – правова база екологічного аудита лише почала  формуватися з прийняттям Закону України «Про екологічний аудит» 24 серпня 2004 року. За допомогою екологічного аудита, в умовах нестабільної економіки, можна вирішити та попередити  багато негативних екологічних проблем, домогтися певних результатів у відносно короткий термін, зокрема:

  • виробництво, пошук та розширення ринків збуту екологічно чистих продуктів;
  • підвищення ефективності використання сировинних, енергетичних, технологічних ресурсів;
  • зменшення витрат на утилізацію відходів шляхом зменшення їх обсягів;
  • підвищення екологічної відповідальності працівників, зниження ймовірності заподіяної шкоди від діяльності підприємства, і як наслідок підвищення іміджу;
  • зменшення економічних ризиків та запобігання розвитку непередбачених, надзвичайних ситуацій.

Враховуючи наслідки економічної кризи, масове безробіття, екологічне аудитування може позитивно вплинути на розвиток ринку різноманітних послуг в Україні включаючи послуги в області екологічного менеджменту, екологічної сертифікації і страхування, фінансово-екологічного аудита, екологічного консалтингу. Власне тут, творчий потенціал підприємництва, має всі можливості для  створення принципово нових шляхів подолання екологічної кризи в Україні. 

 

Література

1. ДСТУ ІS0 14001–97. Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і настанови щодо їх застосування. – К.: Держстандарт України. 1997. 

2. ДСТУ 1S0 14010–97. Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Загальні принципи. – К.: Держстандарт України. 1997. 

3. ДСТУ 1S0 14011–97. Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Процедури аудиту. Аудит системи управління навколишнім середовищем. – К.: Держстандарт України. 1997. 

4. Закон України «Про екологічний аудит» [Електронний ресурс] http://zakonl.rada.gov.ua/czi-bm/layvs/maw.cgi? nreg=l13% 2F2001. 

 

Категорія: Секція_3_Економіка_і природокористування | Додав: Admin (19.03.2015)
Переглядів: 320
Всього коментарів: 0