Головна » Статті » Конференція_2015_03_19-20 » Секція_3_Економіка_і природокористування

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ЗБАЛАНСОВАНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В ЛІСОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Шершун Микола

д.е.н., доцент, керівник

Поліського Центру Інституту агроекології і природокористування НААН

м. Рівне

 

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ЗБАЛАНСОВАНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В ЛІСОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ

 

У сучасних умовах ринкового господарювання поняття «природокористування» стає дуже містким, та не завжди однозначно трактується, постійно супроводжується численними ускладненнями й узагальненнями. Таке становище не відповідає вимогам конкретизації власне природних об'єктів, до того ж ідентифікації господарювання на землі, вимогам економічної збалансованості. Згідно з визначенням терміну, природокористування – це сукупність усіх форм використання природного ресурсного потенціалу і заходів щодо його збереження. Проте воно не є повним, оскільки об'єктивно зумовлений процес залучення людиною природних ресурсів до виробничої діяльності потребує конкретизації об'єктів, їх вимірювання, екологічних та економічних показників.

Досвід України й інших країн свідчить, що концепція природокористування в лісовій галузі, в основі якої закладено лише отримання максимального лісового доходу, не враховує підтримки середовищеутворювальних і неринкових складових лісового господарства, може спричинити незворотні зміни ландшафтів і видовий склад, загальне збіднення навколишнього природного середовища, зменшення біологічного різноманіття і різке зниження біологічної сталості лісів [2]. На основі синтезу теоретичних досягнень та практичного досвіду України й інших країн визначено мету і завдання формування системи збалансованого природокористування в лісовому господарстві. Метою реформування є забезпечення стабільного зростання його внеску в підвищення якості життя населення. В загальному вигляді можна виділити два завдання формування системи збалансованого природокористування: вдосконалення інституціонального забезпечення і організаційно-економічного механізму управління шляхом доповнення і трансформації чинних підсистем і елементів; створення нових підсистем і елементів, що забезпечують збалансування соціальних, економічних та екологічних компонентів сталого розвитку.

Головним завданням першого етапу є розробка теоретичних і методологічних основ формування системи управління збалансованого природокористування в лісовому господарстві. На основі синтезу результатів теоретичних досліджень українських і закордонних вчених сформовано організаційно-економічну структуру управління, виділено ключові підсистеми й елементи, визначено завдання з перетворень існуючих підсистем і елементів, та розробки нових методів і механізмів управління лісовим господарством.

На наступному етапі визначено необхідні зміни чинної системи управління лісовим господарством. Основними завданнями у цьому є: вдосконалення інституціонального забезпечення; поєднання ринкових механізмів з державним регулюванням; удосконалення податкової системи лісокористування; перетворення організаційної структури управління збалансованим розвитком лісового господарства. Значна увага при цьому надається взаємозв'язку і взаємодії між підсистемами і елементами цілісної системи управління. Досягнення цільових результатів перших етапів дослідження надають можливість перейти до розв’язання складніших завдань, спрямованих на розробку нових інструментів реформування системи лісового господарства. Екологічна складова системи ведення лісового господарства досліджувалася у розрізі пан’європейських критеріїв та індикаторів. Було проведено аналіз з п’яти критеріїв цієї методики.

Встановлено, що перелік більшості критеріїв збалансованого природокористування в лісовому господарстві на національному рівні відповідає європейським засадам, однак спостерігається різне трактування критеріїв та впровадження різних індикаторів. У більшості національних концепцій індикатори носять узагальнюючий характер, що ускладнює можливість оцінювати сучасний стан лісових екосистем згідно з критеріями збалансованого розвитку. Виявлено, що більшість індикаторів розроблені не на рівні лісових екосистем [1]. Це значно утруднює впровадження механізмів їх оптимізації. З огляду на це, запропоновано розглядати лісові екосистеми як компоненти ландшафтів у межах водозборів, що дає можливість оцінювати рівень виконання ними їх екологічностабілізуючих функцій.

Запропоновано систему оцінки критеріїв збалансованого природокористування в лісовому господарстві за ієрархічним рівнем екосистем, починаючи від водозбірного басейну або ландшафту і закінчуючи певним лісовим насадженням. Для оцінки рівня виконання цього критерію важливими є не тільки існуючі тенденції (наприклад, зміна площі лісових земель), але й наближеність відповідних індикаторів до оптимальних параметрів. На рівні лісових екосистем, для забезпечення водоохоронних та ґрунтозахисних властивостей лісових насаджень є доцільним застосування систем несуцільних (поступових та вибіркових) рубок головного користування. Важливим аспектом є також впровадження природоохоронних технологій, машин та механізмів, які здійснюють мінімальний негативний вплив на компоненти навколишнього природного середовища, зокрема на ґрунтовий покрив та гідрологічний режим. Оцінювати цей показник найбільш доцільно за відношенням площі вибіркових і поступових рубок до загальної площі зрубів у межах певної території. На рівні забезпечення стабільності водозбірних басейнів доцільним є визначити два основних індикатори для оптимізації. Це – забезпечення оптимального розміщення і питомих показників площі об’єктів водоохоронного та ґрунтозахисного призначення.

Використання пан’європейських критеріїв та індикаторів дає можливість констатувати факт щодо існування в Україні подібних економічних, екологічних та соціальних засад природокористування у лісовому господарстві. Подібність природно-кліматичних умов, особливостей поширення лісів, а також схожі стратегічні напрямки стосовно ведення лісового господарства, впровадження принципів збереження, раціонального та невиснажливого лісокористування дають можливість прийняти за основу пан’європейські критерії та індикатори збалансованого природокористування у галузі національного лісівництва, які встановлені для різних рівнів екосистем на ландшафтно-водозбірному рівні та у межах певних лісових екосистем.

 

Література

  1. Критерії та індикатори сталого розвитку лісової галузі України. Методичні рекомендації з питань ведення та управління лісовим господарством / За ред. академіка УААН О.І. Фурдичка. - К: Нора-прінт, 2003. - 138 с.
  2. Шершун М.Х. Реформування системи лісового господарства України у контексті європейської перспективи розвитку: [монографія] / М.Х. Шершун; за наук. ред. О.І. Фурдичка. – К.: ДІА, 2012. – 336 с.
Категорія: Секція_3_Економіка_і природокористування | Додав: Admin (19.03.2015)
Переглядів: 685
Всього коментарів: 0