Матвеєва Мар’яна

к.е.н., старший викладач

Львівський національний університет ветеринарної

медицини та біотехнології імені С.З. Ґжицького

м. Львів

Економіко-екологічний ресурсний потенціал забезпечення сталого розвитку сільськогосподарського підприємства

Питання сталого розвитку сільського господарства і сільських територій є надзвичайно актуальним. Нарощування обсягів виробництва продуктів харчування сталим способом та забезпечення продовольчої безпеки і надалі залишається головним завданням, а основними інструментами - політичні та аграрні реформи, збереження земель і більш раціональне використання ресурсів [1].

Реалізація стратегії сталого розвитку сільськогосподарського підприємства передбачає раціональне залучення наявних ресурсів. Слід зазначити, що при розгляді категорії ресурсний потенціал беруть до уваги фактичну наявність того чи іншого ресурсу, яку можна виміряти фізично чи вартісно [2, 3]. Тобто, ресурсний потенціал оцінюється наявністю певних ресурсів у підприємства та ефективністю їх використання. Але в промисловості напрям впливу спрямований за вектором ресурс → виробництво → природне довкілля, а в сільському господарстві вплив спрямований по колу – природне довкілля, як основний ресурс → виробництво → природне довкілля. Отже, екологічний потенціал впливає на всі складові економічного потенціалу. Трудові ресурси напряму залежні від стану забруднення довкілля. Основними характеристиками є захворюваність, працездатність, плинність кадрів через незадоволеність екологічним станом середовища проживання. Вплив на фінансові ресурси проявляється у перескеруванні грошових потоків з можливо вигідної інвестиційної діяльності на вимушену природоохоронну. Забруднене довкілля спричиняє передчасний знос основних засобів, негативно впливає на здоров’я та продуктивність робочої худоби. Незадовільний екологічний стан унеможливлює виробництво екологічно чистої продукції. Зважаючи на це, ми вважаємо, що для сільськогосподарських підприємств доцільним є розгляд поняття економіко-екологічного ресурсного потенціалу (рис. 1), який враховував би якісний склад ресурсів та технологій, а його використання передбачало б досягнення максимальної економіко-екологічної ефективності.

Рис. 1. Складові економіко-екологічного ресурсного потенціалу забезпечення сталого розвитку сільськогосподарського підприємства.

В сільськогосподарському виробництві природно-кліматичні умови та родючість ґрунтів є вирішальними для урожайності сільськогосподарських культур, продуктивності худоби. Вони також впливають на трудомісткість виробництва сільськогосподарської продукції. Проте цей вплив можна суттєво знизити, здійснивши оптимальний підбір сортів рослин та порід тварин, інтенсифікувавши біологічні процеси, впровадивши науково-обґрунтовану організацію праці. На нашу думку, в оцінці економіко-екологічного ресурсного потенціалу найважливіше місце повинно належати технологічному чиннику сталості. Якісний насіннєвий матеріал, застосування нових технологій обробітку ґрунту, дотримання обґрунтованих сівозмін, внесення необхідної кількості органічних добрив та мінімальної кількості мінеральних, застосування енерго- та ресурсозберігаючих технологій дають змогу нарощувати обсяги виробництва, збільшувати прибутковість, зменшуючи при цьому негативний екологічний вплив на довкілля.

Література

1. Порядок дій „Порядок денний на ХХІ століття” (“Agenda 21”) / - К.:Інтелсфера, 2000. – 359 с. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/agenda21_ch14.shtml

2. Берлінг Р.З. Еколого-економічний потенціал підприємства, його суть та значення у виробничо-господарській діяльності підприємства / Р.З. Берлінг // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку : [збірник наукових праць] / відповідальний редактор О. Є. Кузьмін. - Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2011. - C. 33-38. - (Вісник / Національний університет "Львівська політехніка" ; № 714). - Бібліографія: 18 назв.

3. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навч. посібн./ Н.С.Краснокутська. – К.: Вид-во ЦНЛ, 2005. – 352 с.