Заріцька Єва

молодший науковий співробітник

Біронт Надія

к.біол.н., науковий співробітник

Державний науково-дослідний інститут

ветеринарних препаратів та кормових добавок

м. Львів

ВМІСТ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ У ПИТНІЙ ВОДІ ЛЬВОВА ТА ОКОЛИЦЬ

Вода є найбільш важливою рідиною в природі. Питна вода – це особливий коктейль природних мікроелементів, в яких формується і завдяки яким функціонує організм людини. Мінералізація води (сухий залишок) згідно нормативних вимог не повинна перевищувати 1 г/дм³, але може бути 1,5 г/дм³ – за погодженням з головним санітарним лікарем відповідної адміністративної території. В той же час, за показником фізіологічної повноцінності мінерального складу води – оптимальною є мінералізація – 0,2-0,5 г/дм³. А з 1980 року ВООЗ рекомендує вживати воду, як питну, з мінералізацією не менше 0,1 г/дм³ [1].

Понад 90% мінералізації природних вод становлять головні іони: гідрокарбонати, сульфати, хлориди, кальцій, магній, калій, натрій. Міжнародні і національні організації, які відповідають за якість питної води, рекомендують визначати мінімальні значення мінералізації за концентрацією кальцію і магнію [1]. Однак вимоги до питної води, поряд з основними показниками мінералізації, містять перелік максимально допустимих рівнів мікроелементів (табл. 1).

Сучасні фізико-хімічні методи дають змогу визначити понад 80 хімічних елементів, присутніх у гідросфері Землі. Проте, багато елементів міститься у природних водах (зокрема колодязях і джерелах) у надзвичайно малих кількостях, які неможливо виявити внаслідок недостатньої чутливості методів аналізу.

Таблиця 1

Хімічні показники безпечності та якості питної води (мкг/дм³) [2]

Примітка: Дані представлені в мкг/дм³ для легшого порівняння з отриманими результатами представленими в табл. 2

Застосування електротермічного методу атомної абсорбції (VARIAN AA24OZ виробництва Австралія) дозволило виявити мікрокількості окремих елементів у питній воді Львова і околиць. Забезпечення Львова водою здавна було однією з найбільших проблем міста, розташованого на Головному європейському вододілі. Великою популярністю мешканців користується місцева джерельна і привозна вода.

Було проаналізовано по 15–16 зразків водопровідної та криничної води, 8 зразків джерельної води і 1–2 зразки привозної розливної питної води. Для визначення миш’яку використали, відповідно, 3 водопровідної, 4 криничної і 4 зразки джерельної води. У привозній розливній воді миш’як не визначався. Отримані дані представлені в таблиці 2.

Як видно з результатів аналізів, зустрічаються випадки перевищення санітарно-токсикологічних норм безпечності та якості питної води Львова по миш’яку, свинцю, кадмію, залізу. По вмісту цинку та міді досліджувані зразки не перевищували норм.

Таблиця 2

Мінімальні та максимальні значення вмісту окремих мікроелементів у зразках проаналізованої питної води (мкг/дм³)

Отже, чиста незабруднена вода, ще не означає, вода безпечна для пиття сирою. У більшості випадків у такій воді може бути перевищений вміст одного чи кількох або багатьох мінеральних компонентів. Таку воду не слід щоденно вживати без попередньої її обробки. Адже, за твердженням ВООЗ, більш як 80 % хвороб, які має людина, пов’язані із якістю води, яку вона п’є.

На превеликий жаль, природної, чистої води, яка без аналізу її складу при щоденному її вживанні є безпечною, залишилось зовсім мало і цінність такої води постійно зростає [1].

Література

1. Курик М.В., Семчук Г.М., Скубченко В.Ф. Проблеми якості питної води в Україні // Електронный научно-популярный журнал «Физическая екология человека», червень 2012 р.
2. Державні санітарні норми та правила "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затверджені Наказом МОЗ № 400 від 12 травня 2010 р.