Сеник Іван

к. с.-г. н., старший науковий співробітник

ТДСГДС ІКСГП НААН

м. Тернопіль

Андрусик Олена

Черничук Володимир

ВП НУБіП України «Заліщицький аграрний

коледж ім. Є. Храпливого»

м. Заліщики

СТРУКТУРА ЕНЕРГОВИТРАТ НА СТВОРЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КУЛЬТУРНИХ СІНОКОСІВ

У сільськогосподарському виробництві використовуються два доповнюючих один одного основних види енергії: непоновлювана (викопна) та поновлювана – енергія, яка накопичується або витрачається в агроландшафті природним шляхом. Непоновлювана енергія добувається головним чином з нафти, природного газу, вугілля та ядерного палива. Всі ці матеріали є цінною промисловою сировиною і запаси їх у світі дуже обмеженні.

Тому, пошук шляхів економного, раціонального використання викопної енергії та більш широке залучення поновлюваних енергетичних джерел є одним з найважливіших завдань сьогодення [4].

Розробленні на даний час методики дають змогу визначити як витрачену на вирощування урожаю техногенну, так і зв’язану в ньому біологічну енергію і тим самим, знайти кращі співвідношення цих потоків [5].

Для визначення структури енерговитрат на створення та використання культурних сінокосів нами було розроблено енергетичні карти, на основі яких розраховувалася енергоємність створення та використання одного гектара культурних сінокосів та частка окремих її складових.

Енергетичні карти розроблялися по кожному варіанту польового досліду, які були поставлені на вивчення. Схема експерименту передбачала різні способи удобрення бобово-злакової травосумішки, яка складалася із  тимофіївки лучної, костриці східної, конюшини лучної та лядвенецю рогатого, зокрема контроль (без удобрення) та  N₉₀Р₉₀К₉₀. Дослідження проводилися відповідно до загальноприйнятих методик [1-3].

Нашими дослідженнями встановлено, що величина енергетичних затрат на створення та використання культурних сінокосів залежала від технологічних прийомів вирощування, (табл. 1).

Серед досліджуваних варіантів досліду, найвищі енерговитрати та енергоємність 1 т сухої речовини виявилася при внесенні повного мінерального добрива N₉₀Р₉₀К₉₀ відповідно 21,6 ГДж/га та 1,91 ГДж/т, найменшими ж вищезазначені показники виявилися на контролі без удобрення 9,2 ГДж/га та 1,14 ГДж/т.

Таблиця 1

Енерговитрати на створення та використання культурних сінокосів

Аналізуючи структуру витрат на створення та використання культурного сінокосу нами встановлено, що найбільша частка їх припадала на мінеральні добрива 54,5%, (рис. 1).

Рис. 1. Структура енерговитрат на створення та використання культурних сінокосів

Всі інші складові енерговитрат займали значно меншу частку у їх структурі.

У зв’язку з цим, можна стверджувати, що одним із шляхів зменшення енергоємності луківництва є його біологізація, що базуватиметься на повній або частковій заміні елементів живлення хімічного походження (мінеральні добрива) на поживні речовини, що будуть засвоєнні біологічним шляхом.

Розробка та впровадження елементів агротехніки, які сприятимуть інтенсифікації процесів азотфіксації та засвоєнню фосфору і калію з грунту забезпечить зниження енергетичних затрат та зменшить енергоємність одиниці продукції.

Література

1. Доспехов Б. А. Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов исследований) / Б.А. Доспехов 5 изд., перераб. и доп. – М.: Агропромиздат, 1985. – 351 с.
2. Методика проведення досліджень по кормовиробництву / [Під ред. А.О. Бабича]. – Вінниця, 1994. – 87 с.
3. Медведовський О.К. Енергетичний аналіз інтенсивних технологій в сільськогосподарському виробництві / Медведовський О.К., Іваненко П.І. – К.: Урожай, 1988. – 205 с.
4. Тараріко Ю.О., Несмашна О.Є., Глущенко Л.Д. Енергетична оцінка систем землеробства і технологій вирощування сільськогосподарських культур. Методичні рекомендації. – К.: Норта-прінт, - 2001. – 60 с
5. Шелест В.К. Біоенергетична оцінка технологій вирощування люцерни і люцерно-стоколосової сумішки при зрошенні // Корми і кормовиробництво. – К.: Аграрна наука. – 2002.– Вип. 48. – С. 20-25.