Головна » Статті » Конференція_2015_03_19-20 » Секція_2_Технології_і_природа

ОРГАНІЧНЕ ЗЕМЛЕРОБСТВО ЯК ШЛЯХ ПРИМИРЕННЯ ЕКО-СОЦІО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Чайка Тетяна

к.е.н., доцент

Пономаренко Сергій

старший викладач

Полтавська державна аграрна академія

м. Полтава

 

ОРГАНІЧНЕ ЗЕМЛЕРОБСТВО ЯК ШЛЯХ ПРИМИРЕННЯ ЕКО-СОЦІО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

 

Органічне сільське господарство в умовах сучасних екологічних проблем набуває актуальності серед вітчизняних науковців та залишається поза уваги більшості сільськогосподарських виробників, які не бажають змінювати усталену практику на, як на їх думку, нове та тимчасове органічне агровиробництво. В той же час, історія розвитку органічного сільського господарства на теренах України доцільно пов'язати з діяльністю поміщика В. Ломиковського (1778–1845 рр.) на хуторі Трудолюб Миргородського повіту, який першим використав індивідуальні еколого- і ґрунтозахисні особливості при ведені землеробства. Елементи органічного землеробства на цих землях були розвинуті такими вченими, як: О. Ізмаїльський (1851–1914 рр.), В. Докучаєв (1846–1903 рр.), В. Вернадський (1863–1945 рр.). Світове визнання в органічному землеробстві отримали ідеї та досвід С. Подолинського, М. Руденка, В. Кисіля, Ф. Моргуна, С. Антонця.

На нашу думку, органічне сільське господарство за своєю суттю можна визначити як багатофункціональну агроекологічну модель виробництва органічної сільськогосподарської продукції з визначеними цілями, принципами та методами, яка базується на науково-обгрунтованому менеджменті агроекосистем. Технологія органічного сільського господарства ґрунтується на використанні біологічних факторів підвищення природної родючості ґрунтів, агроекологічних методах і біологічних засобах боротьби із шкідниками і хворобами, створює умови для збереження біорізноманіття. Дана система може самостійно відновлювати використані речовини та є ефективною лише за збалансованої дії всіх частин. Таким чином, коли мова йде про органічне сільське господарство, мається на увазі не новизна чи модернізація, а повернення до традицій, витоків, але на новому якісному рівні [1].

Тому, органічне сільськогосподарське виробництво в контексті стійкого розвитку АПК представляє собою цілісну багатофункціональну модель господарювання та виробництва органічної продукції, яка забезпечує збалансовану динамічну рівновагу між компонентами інтегрованої еко-соціо-економічної системи протягом визначеного проміжку часу з метою об'єднання економічного зростання та підвищення життєвого рівня з одночасним поліпшенням стану навколишнього середовища. Наші дослідження показали, що органічне землеробство сприяє:

  • захисту навколишнього середовища через: зменшення числа обробок пестицидами (дозволено лише біопрепарати); використання органічних відходів; зменшення витрат мінеральних речовин (N, Р);
  • збереженню та підвищенню родючості ґрунту завдяки: зв’язуванню азоту; транспортуванню (зменшення  удобрення); обробітку ґрунту (біологічний замість технологічного); С (органічна речовина), внесенню Р, К, Са; зменшенню числа обробок пестицидами;
  • активізації кругообігів через: зв’язування азоту; С (органічна речовина), внесення Р, К, Са; використання органічних відходів;
  • поліпшенню умов життя населення завдяки: високій якості продуктів харчування; зменшенню рівня захворювань; підвищенню рівня зайнятості; зростанню рівня життя;
  • поліпшенню якості продуктів харчування через: зменшення числа обробок пестицидами; підвищення рівня корисних речовин у рослинах; зниження рівня шкідливих речовин у рослинах; їх оздоровчі властивості;
  • економії енергії та ресурсів завдяки: транспортуванню (зменшення  удобрення); зв’язуванню азоту; обробітку ґрунту (біологічний замість технологічного).

Органічне сільське господарство – передумова збереження багатьох диких видів тварин і птахів, життєвий цикл яких пов’язаний із сільськогосподарськими угіддями. Різноманіття фауни на угіддях органічних фермерських господарств є наслідками такого [2]:

- використання тільки органічних добрив, що призводить до збільшення органічної речовини в ґрунті і харчових можливостей для ґрунтової фауни та видів, які живляться ґрунтовими безхребетними;

- високого різноманіття культурних та сегетальних видів на органічних полях, пухкішою та пошаровою структурою травостою, що створює нормальні можливості для розмноження та висиджування потомства;

- структурування угідь (згідно із виробничими стандартами, створюють чагарникові зарості та лісосмуги) та зменшення їхніх розмірів, які є важливими частинами ареалів багатьох видів;

 - екстенсивного випасання домашніх тварин (1,0–1,5 голови/га), що призводить до формування багатих на види лук;

- меншої кількості фермерських операцій на органічних фермах, ніж на звичайних, таких, як оранка, боротьба зі шкідниками, збагачення тощо;

- періодичного відведення земель під перелоги, які створюють придатні умови для існування багатьох видів тварин і птахів. Згідно із виробничими стандартами, на органічних фермах щороку мінімум 10% земель відводять під перелоги.

Таким чином, органічне землеробство в контексті стійкого розвитку АПК забезпечує гармонійне поєднання екологічної, соціальної й економічної складової суспільних відносин, створює передумови оптимізації відносин природи та суспільства.

 

Література

1. Чайка Т.О. Розвиток виробництва органічної продукції в  аграрному секторі економіки України :  монографія / Т. О. Чайка. — Донецьк : Ноулідж, 2013. — 320 с.

2. Кукурудза-Елбакідзе М. Органічне сільське господарство як шлях примирення природоохоронної та господарської функції природозаповідних територій (з досвіду Німеччини) / М. Кукурудза-Елбакідзе // Вісник Львів. ун-ту. ― 2004. ― № 30. ― С. 167―174.

Категорія: Секція_2_Технології_і_природа | Додав: Admin (18.03.2015)
Переглядів: 398
Всього коментарів: 0