Головна » Статті » Конференція_2015_03_19-20 » Секція_1_Екологія_і_природокористування

ЗНАЧЕННЯ ВОДОГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГАЛУЗЕЙ ЕКОНОМІКИ ВОДНИМИ РЕСУРСАМИ

Жук Віталій

начальник управління

Харківське регіональне управління водних ресурсів

м. Харків

 

ЗНАЧЕННЯ ВОДОГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГАЛУЗЕЙ ЕКОНОМІКИ ВОДНИМИ РЕСУРСАМИ

 

Під водогосподарським комплексом розуміється складна міжгалузева територіальна система еколого-економічних і технічних заходів з використання водних ресурсів в інтересах планового розвитку національної економіки, яка охоплює територіальне сполучення водних об’єктів з наявними в них водними ресурсами, гідротехнічні споруди, сукупність різних галузей економіки, які спільно використовують водні ресурси, а також діяльність водокористувачів, органів відповідного контролю та управління, і характеризується певною функціональною, галузевою і територіальною структурою [1].

Структура водогосподарського комплексу складається передусім з трьох частин: природної, технічної та економічної.

Природна частина обумовлює можливості функціонування і розвитку водогосподарського комплексу, визначає позитивні і негативні сторони його впливу на навколишнє середовище. Вона включає водні ресурси, довкілля і місцеві природні умови. Звичайно саме водні ресурси є найважливішою складовою природних ресурсів водних об’єктів, проте не єдиною. Водозбірний басейн має ще кілька складових природних ресурсів, взаємопов’язаних між собою: земельні, мінерально-сировинні, біотичні, рекреаційні. Специфіка полягає в тому, що зміна кількості наданої користувачам води зумовлюється нерівномірністю не тільки її використання, а й коливаннями стоку.

Технічна частина визначає технічні рішення, які сполучають роботу гідротехнічних споруд і різних заходів, що забезпечують функціонування комплексу чи системи в конкретних місцевих умовах. Це насамперед гідротехнічні об’єкти, збудовані на річках і водозабори: Антропогенна частина – визначає систему взаємопов’язаних технічних вирішень, споруд і заходів, які забезпечують дію водогосподарського комплексу в конкретних місцевих умовах. До складу технічної частини входять: водосховища і водоприймачі, гідротехнічні споруди і водозабори (греблі, насосні станції, дамби, канали, водоводи, меліоративні системи, захисні та інші споруди).

Економічна складова водогосподарського комплексу враховує інтереси всіх галузей і окремих водоспоживачів. Її задачі полягають в максимізації економічного ефекту і мінімізації збитків при недоодержанні води окремими споживачами. Це дозволяє об’єктивно розподіляти сумарні капіталовкладення і витрати при створенні комплексу і включає в себе інтереси виробництва, інтереси соціального розвитку і водогосподарський баланс [2].

Водогосподарський комплекс повинен забезпечити найбільш економічну ефективність для народного господарства в цілому, а не для якої-небудь окремої галузі і не допускати шкідливої дії на навколишнє природне середовище. Споруди учасників водогосподарського комплексу повинні сприяти охороні води від забруднення і виснаження і забезпечити достатньо просту і надійну експлуатацію.

Формування водогосподарського комплексу, тобто обґрунтований вибір складу і кількості учасників із урахуванням перспектив їх розвитку – досить складне завдання. Проте вимоги різних учасників іноді  досить суперечливі й задоволення їх запитів є досить складним завданням.

Низка суперечностей між гідроенергетикою, водопостачанням, рибним господарством і зрошувальним землеробством виникає при спільному використанні водних об’єктів. Так, гідроенергетику задовольняє глибоке спрацювання водосховищ, але рибне господарство вимагає незначних коливань рівнів води задля підтримання оптимальних глибин на нерестилищах і мілководдях. Невигідне значне спрацювання водосховищ для водного транспорту, бо виникає необхідність у додаткових землечерпальних роботах у місцях відстою суден. Не збігаються інтереси й водного транспорту і зрошувального землеробства, яке зацікавлене у використанні водосховищ в період вегетації. Комунальне господарство вимагає підтримувати постійні попуски води для сталої роботи водозаборів. Існують суперечності щодо якості води. Так, гідроенергетика, судноплавство, лісосплав не висувають жорстких вимог до якості води, в той час як водопостачання, рибне господарство, зрошення і рекреація мають достатньо жорсткі вимоги до якості [3].

Вирішення суперечностей між водокористувачами відбувається в процесі формування водогосподарських систем, а узгодження і усунення суперечностей є однією із важливих умов їх оптимального функціонування. Ступінь узгодженості або суперечності вимог до водних ресурсів окремих користувачів може впливати на характер самої системи. Досягти повного задоволення вимог усіх учасників інколи неможливо через нестачу водних ресурсів, технічну складність і економічну неефективність, або через суперечність вимог окремих водокористувачів.

Для досягнення найефективнішого використання водних ресурсів, вибору оптимальних параметрів і режиму роботи водогосподарських систем необхідно глибоко і всебічно враховувати ряд питань з урахуванням перспектив розвитку водогосподарського комплексу.

 

Література

  1. Водне господарство в Україні / За ред. А.В. Яцика, В.М. Хорєва. – К. : Генеза, 2000. – 456 с.
  2. Водогосподарський комплекс у басейні Дніпра : Наукове видання / В.І. Вишневський, В.А. Сташук, А.М. Сакевич. – К : Інтерпрес ЛТД, 2011. – 188 с.
  3. Левківський С.С., Падун М.М. Раціональне використання і охорона водних ресурсів. – К. : Либідь, 2006. – 280 с.
Категорія: Секція_1_Екологія_і_природокористування | Додав: Admin (17.03.2015)
Переглядів: 694
Всього коментарів: 0