Деркач Світлана

молодший науковий співробітник,

Інститут сільського господарства Західного Полісся

с. Шубків, Рівненська область

ВПЛИВ УДОБРЕННЯ ТА ПІСЛЯДІЇ ВАПНЯКОВИХ МЕЛІОРАНТІВ НА ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СИМБІОТИЧНОГО АПАРАТУ СОЇ

Провідна роль у забезпеченні агроценозів біологічним азотом належить симбіотичній азотфіксації. Розширення її масштабів дозволить покращити родючість ґрунту, знизити енергетичні затрати в землеробстві та зменшити техногенне навантаження на навколишнє середовище [1, 2]. За інтенсивністю біологічної фіксації азоту соя перевищує інші зернобобові культури.

Роль сої як високобілкової культури підвищується за умов енергетичної кризи та ресурсного дефіциту, оскільки високі врожаї вона може формувати і без застосування мінеральних добрив, зокрема азотних.

Як бобова культура соя володіє здатністю фіксувати азот атмосфери завдяки симбіозу з бульбочковими бактеріями, при цьому на 60-80% задовольняє свою потребу в цьому елементі біологічним шляхом. Соя здатна фіксувати 155-198 кг/га азоту в рік, крім того значна його кількість залишається в ґрунті, що робить сою цінним попередником для наступних культур сівозміни [3].  Проте на практиці рослини сої за звичайної технології вирощування забезпечують лише 30-50% своєї потреби [4].

Тому для реалізації потенційної азотофіксуючої активності сої важливого значення набуває визначення оптимальних умов середовища в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах.

У зв’язку з вищезазначеним, метою наших досліджень було вивчення впливу удобрення та післядії вапнування на показники біологічної азотфіксації сої в умовах Західного Полісся.

Дослідження проводили у 2013-2014 роках в 4-пільній сівозміні довготривалого стаціонарного досліду на базі Інституту сільського господарства Західного Полісся на дерново-підзолистому зв’язно-піщаному ґрунті з низьким вмістом легкогідролізованого азоту і обмінного калію та високим – рухомого фосфору. Сою (ультраранній сорт Легенда) висівали вузькорядним способом.  Попередник – озима пшениця. Площа облікової ділянки 50 , повторність 3–разова.

Найважливішими показниками інтенсивності функціонування симбіотичного апарату є кількість та маса кореневих бульбочок.

Аналіз результатів досліджень показав, що удобрення та післядія вапнування по-різному впливали на показники роботи симбіотичної системи сої. Встановлено, що кількість та маса бульбочок на коренях рослин сої впродовж вегетації зростала до фази формування бобів, після чого спостерігалось незначне їх зменшення. Так, якщо у фазу початку цвітіння сої бульбочок нараховувалось 13,5-19,1 шт. на одній рослині, формування бобів – 23,8-47,7 (або на 68,8-149,5% більше), то під час наливу бобів – 22,6-46,4 шт., що на 2,7-5,0% менше, ніж у фазу бобоутворення, що обумовлено біологічними особливостями розвитку рослин сої ультраранніх сортів. Маса бульбочок з однієї рослини становила відповідно 158-355 мг, 332-957 та 285-881 мг.

Близька до нейтральної реакція ґрунтового розчину, досягнута післядією 1,5 і 2,0 норм вапна за гідролітичною кислотністю, у варіантах із внесенням  сприяла отриманню найбільших приростів кількості та маси бульбочок – відповідно 5,3-23,9 шт. та 186-596 мг залежно від фаз розвитку сої – порівняно з варіантом без добрив, де кількість та маса бульбочок на одну рослину становила 13,5-23,8 шт. та 158-332 мг.

Двохразове позакореневе підживлення сої мікродобривом «Нутрівант Плюс» олійний сприяло збільшенню кількості бульбочок на коренях сої у фази початку цвітіння, формування бобів та наливу зерна відповідно на 2,6-6,6%, 4,4-7,8 та 3,1-6,8%. Маса бульбочок від підживлення мікродобривом збільшилась на 5,0-9,1%, 6,1-9,9 та 5,3-9,3% у відповідні фази.

Максимальні кількість та маса бульбочок – 51,4 шт. та 1052 мг – були сформовані у фазу бобоутворення у варіанті з підживленням мікродобривом за внесення мінеральних добрив у нормі  та післядії 2,0 норм вапна на фоні використання соломи на добриво. Прирости кількості та маси бульбочок на рослину до контролю становили відповідно 25,6 шт. та 694 мг (або 99,2 та 194% відповідно).

Отже, формування і розвиток бульбочок на коренях сої проходять більш активно за поєднання удобрення та післядії вапнування, а також посилюються при обробці посівів розчином мікродобрива «Нутрівант Плюс» олійний.

Література

1. Комок М.С. Ефективність симбіозу бульбочкових бактерій з рослинами сої в залежності від виду біопрепарату / М. С. Комок, В. В. Волкогон, Л. В. Косенко // Мікробіологічний журнал. – 2010. – Вип. 11. – С. 7-19.

2. Нагорний В.І. Агроекологічне значення та роль сої в екологізації сільськогосподарського виробництва / В.І. Нагорний, Ю.А. Романько // Вісник Сумського НАУ. – 2009. – Вип. 11 (18). – С. 79-83.

3. Бахмат О.М. Соя – культура майбутнього, особливості формування високого врожаю // О.М. Бахмат. – Кам'янець-Подільський, 2009. – 208 с.

4. Бабич А.О. Селекція, виробництво, торгівля і використання сої у світі / А.О. Бабич, А.А. Бабич-Побережна. – К.: Аграрна наука, 2011. – 548 с.