Федякова Олеся

ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок

м. Львів

ТРИХОТЕЦЕНОВІ МІКОТОКСИНИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЖИВІ ОРГАНІЗМИ

Проблема мікотоксикозів є надзвичайно актуальною у зв’язку з поширенням і впливом на здоров'я і продуктивність тварин та птиці, а також опосередковано на здоров'я людини. Трихотеценові мікотоксини – група хімічно споріднених речовин (понад 190), які синтезуються грибами родів Fusarium, Myrothecium і Stachybotrys. В Україні найбільш розповсюдженими і небезпечними їх представниками вважаються Т-2 та НТ-2 токсини, які уражають сільськогосподарські тварини (ВРХ, коней, свиней, птицю) і можуть спричинити їх загибель [2, 3]. Основні джерела надходження в організм – продукти рослинного походження та корми, контаміновані токсигенними грибами за сприятливих умов під час культивування і при порушенні технології виробництва та зберігання продуктів [1, 5].

Ступінь ураження живих організмів токсинами залежать від дози, кількості експозицій, виду, віку, статі, фізіологічного стану тварини, способу надходження токсину в організм і проявляється вже від кількасекундних експозицій [1]. При аплікації на шкіру або вживанні з їжею трихотецени негайно викликають подразнення шкіри і слизової оболонки кишечника. В експериментах in vitro, на культурі або поодиноких клітинах показано, що трихотецени безпосередньо після внесення в середовище викликають інгібування синтезу білка, оскільки блокують пептидилтрансферазний сайт рибосом [7]. Першими ознаками токсикозу є порушення у функціонуванні шлунково-кишкової системи – нудота, блювання, діарея, викликають суттєві пошкодження печінки, за тривалого впливу – відмова від їжі, втрата ваги, анорексія [4]. Трихотецени можуть зіграти роль пускового механізму в порушенні обміну речовин та розвитку багатьох захворювань інфекційного та неінфекційного характеру. Зміни обміну речовин часто супроводжуються дисбактеріозами. Також Т-2 токсин викликає сльозотечу, біль, кон'юнктивіт і помутніння кришталика, вплив на слизові оболонки викликає нежить, чхання, кров’янисту слину і мокротиння, кашель, задишку і хрипи [8]. При потраплянні високих доз токсину, спостерігається не лише ураження слизових, але й некроз [9]. Ліпофільная природа трихотеценів виявляється в тому, що вони легко і швидко сорбуються шкірою, слизовою оболонкою кишечника, легенями і призводять до загальної інтоксикації організму, зниження репродуктивності, пошкодження кісткового мозку і легеневої тканини. Хронічний токсикоз викликає зміни гематологічних показників, одним з яскравих проявів яких є аліментарна токсична алейкія [7]. Щодо впливу на серцево-судинну систему трихотецени спричиняють тахікардію, а у великих концентраціях – судинний колапс [6].

В експериментах показано вплив трихотеценів на систему біосинтезу білка і, як наслідок, інгібування синтезу ДНК. Відомо, що Т-2 токсин спричинює ураження імунних органів. Вивчення впливу Т-2 токсину в умовах in vitro показали, що він є активним стимулятором процесів ПОЛ. Було встановлено, що Т-2 токсин викликає деструктивні зміни фосфоліпідного матриксу біомембран клітин мозку. Під час гістологічного дослідження головного мозку щурів за умов хронічного Т-2 токсикозу в ділянках сенсомоторної зони кори виявлено порушення внутрішньомозкового кровообігу у вигляді розширення і різкого переповнення капілярів, венул. Зростає проникність судин, яка супроводжується набуханням і плазматичним просочуванням їхніх стінок. Периваскулярний набряк у головному мозку тварин у разі Т-2 токсикозу зумовлює різке порушення міжклітинних контактів і зниження метаболічних процесів у клітинах. Тобто, токсин Т-2 легко проникає через гематоенцефалічний бар’єр і зумовлює глибокі структурні пору-шення в мікроциркулярному руслі та клітинах центральної нервової системи [8].

З вищенаведеного можна зробити підсумок, що для трихотеценових мікотоксинів характерно широке різноманіття біологічних ефектів у тварин: специфічне ураження тканин, порушення травлення, ураження центральної нервової системи та багато інших проявів. До того ж, вони проявляють канцерогенні, мутагенні, тератогенні, ембріотоксичні, алергенні та імуносупресивні властивості; здатні знижувати резистентність організму як до інфекційних, так і до неінфекційних захворювань; пригнічують синтез білку і нуклеїнових кислот. Отже, в цілому природа трихотеценів неспецифічна, вони мають поліфункціональну дію та порушують всі функції організму.

Література

1. Антоняк Г. Вплив мікотоксинів на здоров’я тварин / Г. Л. Антоняк, Р. О. Федяков, Н. К. Коваль., О. М. Стефанишин // Науковий вісник ветеринарної медицини. – 2010. – Вип. 5. - №78. – С. 10 – 13.
2. Дворська Ю. Є. Микотоксины в кормах: двойная угроза / Ю.Є. Дворська // Сучасна ветеринарна медицина. – 2012 – №3 (33) – С.62-64.
3. Дворська Ю. Є. Сколько видов микотоксинов в кормах для птицы? / Ю.Є. Дворська // Тваринництво сьогодні. −№5. − 2012. − С. 58-61.
4. Духницький В. Б. Негативний вплив низьких доз Т-2 токсину на організм тварин. Вісн. аграр. науки. 2003. – С. 39–41.
5. Коляденко В. Г. Мікотоксини плісеневих грибів: гепатотоксична, мутагена, канцерогенна та ембріотоксична дія / В. Г. Коляденко, В. І. Степаненко, А. В. Кравченко // Мікологія. – 2002. – № 1. – С. 47–50.
6. Ngampongsa S Toxic effects of T-2 toxin and deoxynivalenol on the mitochondrial electron transport system of cardiomyocytes in rats / S. Ngampongsa, M. Hanafusa, K. Ando at all. // J Toxicol Sci. – 2013. – №38 (3). – Р.495-502.
7. Pang V. F., Lambert R. J., et al. Experimental T-2 toxicosis in swine following inhalation exposure: clinical signs and effects on hematology, serum biochemistry, and immune response. Fun. Appl. Toxicol. 1988, Vol. 11(1): 100–109.
8. Richard J. L. Mycotoxins, risks in plant, animal and human systems / J. L. Richard, G. A. Payne, A. E Desjardin et al. // CAST Task Force Report 139. Council for Agricultural Science and Technology. - Ames, USA, 2003. – P. 101–103.
9. Sklan D., Klipper E., Friedman A. The effect of chronic feeding of diacetoxyscirpenol, T-2 toxin, and aflatoxin on performance, health, and antibody production in chicks // Poultry Science Association. − 2001. − N. 10. − Р. 79–85.