Головна » Статті » Конференція_2015_03_19-20 » Секція_1_Екологія_і_природокористування

РЕЗУЛЬТАТИ ТА АНАЛІЗ МОНІТОРИНГУ ВТОРИННОЇ СОЛОНЦЮВАТОСТІ ГРУНТІВ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кісорець Петро

завідувач лабораторії

Миколаївська філія державної установи «Інститут охорони ґрунтів України»

с-ще Полігон, Миколаївська область

 

РЕЗУЛЬТАТИ ТА АНАЛІЗ МОНІТОРИНГУ ВТОРИННОЇ СОЛОНЦЮВАТОСТІ ГРУНТІВ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Інтенсивне зрошення земель області у 70-80 роки минулого століття та меншою мірою у пізніший період водами підвищеної мінералізації, які є обмежено придатними для поливу (ІІ клас) [1], що має місце на Інгулецькій, Явкинській, Спаській та Південно-Бузькій зрошувальних системах, спричинило вторинне (іригаційне) осолонцювання значної площі ґрунтів області – один з факторів зниження їх родючості.

Унаслідок реформування галузі сільського господарства через причини організаційного, технічного та економічного характеру зі зрошення було виведено значну площу земель, але їх ґрунти як і ґрунти зрошуваних земель залишаються осолонцьованими і мають незадовільні агрофізичні та фізико-хімічні властивості. Також відмічається негативна дія залишкової вторинної солонцюватості на тих ґрунтах, де тривалий час із різних причин зрошення не проводиться.

З метою вжиття заходів щодо поліпшення агрофізичних та фізико-хімічних властивостей солонцюватих ґрунтів, підвищення їх родючості нашою установою, починаючи з 2 туру агрохімічного обстеження, здійснюється моніторинг вторинної солонцюватості ґрунтів зрошуваних та виведених зі зрошення земель області.

Результати моніторингу вторинної солонцюватості ґрунтів області показали, що після 2 туру агрохімічного обстеження протягом декількох наступних турів спостерігалося збільшення площі вторинно солонцюватих ґрунтів та вмісту в них увібраного натрію, головного чинника процесу вторинного осолонцювання. Найбільшу площу вторинно солонцюватих ґрунтів (159,6 тис. га) з найвищим показником середньозваженого вмісту увібраного натрію в них (0,99 мг-екв./100 ґрунту, або 3,03% від ємності вбирання катіонів) було виявлено у 6 турі агрохімічного обстеження ґрунтів, з яких слабкосолонцюваті грунти складали 56,1%, середньосолонцюваті – 42,2%, сильносолонцюваті – 1,7%. Кожного наступного туру агрохімічного обстеження спостерігалися зміна площі вторинно солонцюватих ґрунтів,  перерозподіл її за ступенем вторинної солонцюватості, зміна вмісту в ґрунтах увібраного натрію (табл. 1).

Таблиця 1

Результати моніторингу вторинно солонцюватих ґрунтів (площа, розподіл за ступенем вторинної солонцюватості, середньозважений вміст увібраного натрію) за 6-10 тури агрохімічного обстеження ґрунтів

Тури

Роки

Площа солонцюватих грунтів, тис. га

З них за ступенем вторинної солонцюватості, тис. га

Середньо-

зважений вміст увібра-

ного натрію

слабко-солонцю-

ваті

середньо-солонцю-

ваті

сильно-солонцю-

ваті

мг-екв./100 г грунту

% від ємності вбирання

тис. га

%

тис. га

%

тис. га

%

6

1989-1993

159,6

89,5

56,1

67,4

42,2

2,7

1,7

0,99

3,03

7

1994-1998

156,2

100,9

64,6

52,2

33,4

3,1

2,0

0,89

2,73

8

1999-2003

130,6

101,2

77,5

29,0

22,2

0,4

0,3

0,76

2,36

9

2004-2008

111,1

92,0

82,8

18,5

16,7

0,6

0,5

0,68

2,12

10

2009-2013

83,8

65,9

78,6

15,4

18,4

2,5

3,0

0,74

2,37

 

Дані таблиці свідчать, що протягом 7-9 турів агрохімічного обстеження ґрунтів у динаміці змін спостерігалися зменшення площі вторинно солонцюватих ґрунтів, перерозподіл площ ґрунтів у бік зниження ступеню їх солонцюватості, зменшення середньозваженого вмісту увібраного натрію в ґрунтах. Так, площа вторинно солонцюватих ґрунтів зменшилася на 48,5 тис. га, або на 30,4%, частка слабкосолонцюватих грунтів збільшилася з 56,1% у 6 турі до 82,8% у 9 турі агрохімічного обстеження, тобто на 26,7%. Це сталося, насамперед, за рахунок скорочення площі середньосолонцюватих ґрунтів, частка яких зменшилася з 42,2% до 16,7%, або на 25,5% . Незначні площі сильносолонцюватих грунтів суттєвого впливу на перерозподіл площ слабко – і середньосолонцюватих ґрунтів не мали. Закономірним наслідком трансформації ґрунтів більш високого ступеню вторинної солонцюватості у ґрунти нижчого ступеню солонцюватості стало зменшення показника середньозваженого вмісту увібраного натрію в них на 0,31 мг-екв./100 г ґрунту, або на 0,91% від ємності вбирання катіонів.

У роки 10 туру агрохімічного обстеження ґрунтів спостерігалося подальше скорочення площі вторинно солонцюватих ґрунтів – на 27,3 тис. га, або 24,6%. Зменшення частки слабкосолонцюватих грунтів на 4,2% вплинуло на зростання у цей період частки середньо- і сильносолонцюватих грунтів відповідно на 1,7% та 2,5%, що певною мірою позначилося на підвищенні показника середньозваженого вмісту увібраного натрію в ґрунтах на 0,06 мг-екв./100 г ґрунту, або на 0,25% від ємності вбирання катіонів.

Розсолонцювання ґрунтів на площі 75,8 тис. га (47,5%), міжтурове зниження ступеню солонцюватості ґрунтів та вмісту в них увібраного натрію пояснюються зменшенням надходження у ґрунт солей натрію з поливною водою через значне скорочення обсягів поливу земель. Так, середньорічний обсяг поливу земель порівняно з попереднім туром агрохімічного обстеження ґрунтів у роки 7 туру зменшився на 17,1 тис. га, або 9,3%, у роки 8 туру – на 99,7 тис. га, або 59,6%, у роки  9 туру – на 32,3 тис. га, або 47,7%, у роки 10 туру – на 23,6 тис. га, або 66,7%. У цілому за роки 7-10 турів порівняно з роками 6 туру агрохімічного обстеження середньорічний обсяг поливу земель скоротився з 184,5 тис. га до 11,8 тис. га, тобто на 172,7 тис. га, або 93,6%. На землях, виведених зі зрошення та тих, які з різних причин тривалий час не поливалися, зниження солонцюватості ґрунтів та їх розсолонцювання відбулося за рахунок промивання солей натрію атмосферними опадами у нижчі горизонти ґрунту. Через те, що у роки 10 туру агрохімічного обстеження ґрунтів зі зрошення було виведено значну площу земель (59,9 тис. га, або 37,5% від наявних у 9 турі), у тому числі й з слабким ступенем солонцюватості ґрунтів, а середньорічний обсяг поливу земель порівняно з попереднім туром скоротився у 3 рази (з 35,4 тис. га до 11,8 тис. га) і надходження солей натрію з поливною водою у ґрунт зменшилося, є велика вірогідність частку середньо- і сильносолонцюватих ґрунтів та показник середньозваженого вмісту увібраного натрію у вторинно солонцюватих ґрунтах у цей період вважати штучно завищеними.

Роботи з хімічної меліорації після 6 туру агрохімічного обстеження, у роки якого середньорічна площа гіпсування солонцюватих ґрунтів становила 14,7 тис. га, в області були практично припинені, а ті незначні середньорічні обсяги гіпсування (у 7 турі – 1,4 тис. га,  у 8 турі – 0,3 тис. га, у 9 турі – 0,7 тис. га, у 10 турі – 1,6 тис. га) мали мінімальний вплив на процеси розсолонцювання ґрунтів та зниження їх солонцюватості.

На фоні значного скорочення площі зрошуваних земель, обсягів їх поливу, майже повного припинення робіт з хімічної меліорації зниження солонцюватості ґрунтів не виправдовує основного призначення зрошуваних земель – відігравати роль стабілізуючого фактора у підтриманні виробництва рослинницької продукції у посушливі роки на рівні, достатньому для забезпечення потреб держави. Роль зрошуваних земель у продовольчому забезпеченні держави повинна зростати також через необхідність зменшення згідно з існуючими рекомендаціями площі ріллі взагалі [2].

 

Література

  1. Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії: ДСТУ 2730-94. – К.: Держстандарт України, 1994. – 14 с.
  2. Жуйков Г.Є. Розвиток зрошення в Україні / Г.Є.Жуйков // Зрошуване землеробство: міжвідомчий тематичний науковий збірник. – Вип.46. – Херсон, Айлант, 2006. – С.3-7.
Категорія: Секція_1_Екологія_і_природокористування | Додав: Admin (17.03.2015)
Переглядів: 351
Всього коментарів: 0