Головна » Статті » Конференція_2015_03_19-20 » Секція_1_Екологія_і_природокористування

ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ ЗАБРУДНЕННЯ АМІАКОМ ПОВІТРЯ В ПРИМІЩЕННЯХ

Морозова Ірина

старший викладач

Національний технічний університет України «КПІ»

м. Київ

 

ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ ЗАБРУДНЕННЯ АМІАКОМ ПОВІТРЯ В ПРИМІЩЕННЯХ

 

Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) за 2014 рік, щорічно у світі приблизно 3,7 мільйонів людей вмирає через забруднення атмосферного повітря. Загальна кількість смертей, пов'язаних із впливом забрудненого повітря як у приміщеннях, так і в атмосфері, сягає 7 мільйонів на рік. За даними Міжнародного агентства з вивчення раку ВООЗ, забруднення повітря є головною причиною виникнення онкологічних захворювань.

У повітрі закритих приміщень можуть міститися забруднення бактеріальної та хімічної природи. Вони є наслідком фізіологічних обмінних процесів людини, побутових дій (приготування їжі і спалювання газу в побутових приладах). У повітря приміщень може надходити також комплекс продуктів деструкції полімерних оздоблювальних матеріалів та ін. Нарешті, газовий склад повітря закритих приміщень визначається газовим складом припливного атмосферного повітря та хімічними речовинами-забруднювачами, які виділяються всередині приміщень.

Для нормальної діяльності організму людини необхідно, щоб повітря в робочих приміщеннях було за своїм складом близьким до атмосферного. У чистому свіжому атмосферному повітрі повинно міститися: азоту 78,08%, кисню 20,95%, аргону 0,92%, вуглекислого газу 0,03%, інше (0,02%) складають інертні гази - гелій (Не), неон (Ne), ксенон (Хе), крінтон (Кг), а також озон (03) і водень (Н2).

Однак створити такі умови повітряного середовища в робочій зоні виробничих приміщень практично неможливо. Специфіка більшості виробництв, таких як громадське харчування, фармакологія, виробництво парфумерії, побутової хімії, тваринництво та багато інших така, що можливе виділення в повітря таких шкідливих речовин, як акролеїн (СН2СНСНО), сірчистий ангідрид (S02), метан (СН4), аміак (NH3) та ін. Крім того, витік аміаку можливий при експлуатації аміачних холодильних установок. Його позначення на обладнанні як холодоагенту R717.

Сучасна технологія виробництва бетону успішно розвивається в напрямку хімізації та використання техногенних відходів різних виробництв. В даний час в розвинених країнах світу практично весь застосовуваний у будівництві бетон містить різного роду хімічні та мінеральні добавки. Перелік практично застосовуваних в якості добавок до бетону речовин налічує десятки, а досліджених і пропонованих - цілі сотні. Вводяться вони для регулювання властивостей бетону, бетонної суміші та економії цементу. Крім очевидних переваг, хімізація технології виробництва бетону ставить нові проблеми, пов'язані з якістю бетону в еколого-гігієнічному відношенні. Якщо для полімерних матеріалів вже давно проводиться велика робота з їх санітарно-гігієнічної оцінки та розробки норм допустимого застосування, то для бетону відчувається брак таких досліджень. Тим часом фахівці [1] одним із джерел хімічного забруднення повітряного середовища житлових та офісних приміщень бачать будівельні та оздоблювальні матеріали і конструкції, в тому числі бетонні, що виділяють токсичні речовини. В результаті забруднення повітря жител та офісів неухильно зростає число людей з алергічними та іншими захворюваннями. Емісія аміаку з бетону - явище масове, зустрічається у новозбудованих будинках і має вкрай негативний характер. Виділення аміаку з бетонних конструкцій в повітря приміщень відбувається через наявність у них азотовмісних домішок, які потрапляють в бетон разом з сировинними компонентами.

Аміак - NH3, нітрид водню, безбарвний газ з різким запахом (нашатирного спирту), майже вдвічі легший за повітря, температура кипіння -33,35°С. За токсичною дією аміак відноситься до групи речовин задушливої і нейротропної дії, тому при інгаляційному ураженні викликає токсичний набряк легенів і важке ураження нервової системи. Пари аміаку подразнюють слизові оболонки очей та органів дихання, а також шкірні покриви, викликають рясну сльозотечу, біль в очах, хімічний опік кон'юнктиви і рогівки, втрату зору, напади кашлю, почервоніння та свербіж шкіри. Гранично допустимі концентрації (ГДК) аміаку в повітрі робочої зони становить 20 мг/м³.[2]  Згідно гігієнічним нормативам ГН 2.1.6.1338-03 ГДК максимальна дозволена концентрація аміаку в атмосферному повітрі населених пунктів дорівнює: середньодобова 0,04мг/м³; максимальна разова 0,2мг/м³. При хронічній інтоксикації газоподібним аміаком відзначають головний біль, розлади обміну речовин, зниження артеріального тиску, неврастенію, хронічні запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, пригнічення системи імунітету і кровотворення та ін. [3].

Таким чином, токсична дія аміаку проявляється не тільки при високих концентраціях в умовах хімічних аварій, а й при перевищенні ГДК в середовищі проживання людини, що призводить до розвитку хронічних патологій та інвалідизації. Тому, вкрай необхідним є контроль концентрації аміаку, як в повітрі виробничих зон, так і в офісах та житлових приміщеннях.

 

Література

1. Передельский Л.В. Строительная экология: учебное пособие / Л.В. Передельский, О.Е. Приходченко. - Ростов н/Д.: Феникс, 2003. - 320 с.

2. Лазарев Н.В. Вредные вещества в промышленности. Справочник для химиков, инженеров и врачей / под ред. Н.В. Лазарева и И.Д. Гадаскиной. - 7-е изд., перераб. и доп. - Л.: Химия, 1977. - Т. 3. Неорганические и элементорганические соединения. - 608 с.

3. Краткая медицинская энциклопедия / под ред. Г.В. Петровского. - 3-е изд. - М.: Советская энциклопедия, 1989. - Т. 1. - 624 с.

Категорія: Секція_1_Екологія_і_природокористування | Додав: Admin (18.03.2015)
Переглядів: 1031
Всього коментарів: 0