Сердюк Світлана

к.біол.н., доцент

Нісоловська Юлія

студент

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

м. Дніпропетровськ

ОБРАЗ ЕКОЛОГІЧНОЇ КАТАСТРОФИ У СВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ СПРИЙНЯТТЯ КРИЗОВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ МІЖ ЛЮДИНОЮ І ПРИРОДОЮ

Взаємодія в діаді «людина – природа» (або «людство – довкілля») є двобічною. Якщо людство завдає шкоди природі, і завдавало багато століть поспіль, то це неминуче відбивається на стані здоров’я та якості життєдіяльності людей, а отже – на житті наступних поколінь. Сучасний рівень об’єктивних знань про стан середовища і прогнози розвитку глобальної соціоекологічної ситуації засвідчує розуміння світовим співтовариством гостроти екологічної проблематики, необхідність глобальної переорієнтації та екологізації суспільно-політичного, економічного, економіко-технологічного та культурного розвитку. Першим кроком щодо подолання глибокої екологічної кризи є екологізація свідомості перш за все на особистісному рівні. Поведінка екологічно освіченої людини буде відрізнятися новим «інвайронментальним» способом мислення та стійкою спрямованістю на екозбереження, а набуті екологічні знання вказувати дорогу на шляху до безпечних і гармонійних відносин з природою, формувати ціннісне ставлення до природи та всього навколишнього світу. [1]. Тому актуальність проведеного теоретико-емпіричного дослідження сформованості та реалістичності образу екологічної катастрофи як відображення сприйняття кризовості взаємодії між сучасною людиною і природою (між людством і довкіллям) не визиває сумніву.

Досить цікавим феноменом є те, щo природні об’єкти сприймаються людьми по-різному хоча б з позиції специфіки місцевості проживання (сільська місцевість чи міське поселення). Тому метою дослідження є теоретичне обґрунтування і експериментальне дослідження сформованих специфічних рис образу екологічної катастрофи у свідомості учнів міських та сільських шкіл з різними типами ставлення до природи. Об'єктом дослідження виступають учні 5 – 11 класів як носії екологічної свідомості, а предметом – їх екологічна свідомість. Наукова новизна роботи полягає у спробі з'ясування аналітичним шляхом чи пов’язана реалістичність та глибина образу екологічної катастрофи у свідомості учнів міських та сільських шкіл з їх типом ставлення до природи.

Матеріал, методики та результати емпіричного дослідження. Вибірка для дослідження складала по 60 школярів з сільських та міських шкіл віком від 11 до 17 років. Результати застосування методики "Натурафіл" [2] комплексно характеризують ставлення особистості до природи. Компонентний аналіз інтенсивності ставлення до природи досліджуваної групи школярів показує, що когнітивний і практичний компоненти розвинуті у сільських школярів приблизно однаково, на середньому рівні. У дітей міських шкіл переважає когнітивний компонент, практичний – розвинений на середньому рівні.

За допомогою опитувальника «ЭЗОП» [2] ми встановили у школярів домінуючу установку ставлення до природи: у дітей сільських шкіл прагматична установка складає 46%, естетична – 35%, когнітивна – 9%, етична – 10%; у дітей міських шкіл: прагматична – 33%, естетична – 38%, когнітивна – 19% та етична – 10%. Як бачимо, домінуючою установкою у сільських дітей є прагматична, тобто природа сприймається як об’єкт користі, а наступною є естетична – природа сприймається як об’єкт краси. У дітей міських шкіл естетична установка на 5% переважає прагматичну.

Методика «Альтернатива» [2] спрямована на діагностику провідного типу мотивації взаємодії з природними об'єктами. В учнів сільських шкіл переважає практичний тип – 47%, когнітивний – 31%, естетичний – 15% та прагматичний – 7%. Результати дослідження учнів міських шкіл схожі: практичний тип – 47%, когнітивний – 29%, естетичний – 18%, прагматичний 6%. Як бачимо практичний тип мотивації переважає в дітей як сільських шкіл, так і міських.

За допомогою змістовного аналізу тексту на тему «Як я уявляю екологічну катастрофу» ми отримали інформацію щодо самого образу екологічної катастрофи у свідомості школярів. Було виявлено, що більшість школярів екологічну катастрофу уявляють як забруднення навколишнього середовища відходами: сільські школярі – 55%, міські – 51%. Інші уявляють екологічну катастрофу як вибухи реакторів на АЕС: діти сільських шкіл – 33%, міських – 40%. Багато дітей згадують про аварію на Чорнобильській АЕС. Деякі діти сільських шкіл бачать екологічну катастрофу у руйнуванні озонового шару – 12%. Всього 9% міських школярів уявили собі екологічну катастрофу природного характеру. Близько 35% досліджуваних характеризують глобальну екологічну катастрофу як всесвітню проблему, показник кризовості у взаємодії людства з природою. Діти дійсно розуміють, що екологічна катастрофа – це граничний стан навколишнього середовища за межами якого життя неможливе.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Образ екологічної катастрофи у свідомості школярів існує. Він має чіткі, досить реалістичні як індивідуальні, так і загальні риси, на формування яких впливає характер місцевості проживання й освіта особистості. Більшість респондентів приділяє увагу можливості виникнення небезпечних та катастрофічних екологічних ситуацій саме на території України.

Результати теоретико-емпіричного дослідження можуть бути використані у роботі психолога-практика для формування програм психологічної корекції екологічної свідомості особистості школяра на базі поєднання екологічного просвітництва з методами практичної психології.

Література

1. Сердюк С. М., Бондаренко О. А. Роль психолога в освіті для забезпечення сталого розвитку глобальної соціоекосистеми // Зб. наук. праць «Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах». – Вип. №8 (61). – 2010. – С.414-418.

2. Дерябо С. Д., Ясвин В. А. Методики диагностики и коррекции отношения к природе / С. Д. Дерябо, В. А. Ясвин. – М., 2000. – 147 с.