Мозговий Артем

к.геогр.н., старший науковий співробітник

Інститут географії НАН України

м. Київ

екологічні чинники міського розвитку

Проблематика розвитку міського простору охоплює широке коло теоретичних і прикладних питань, дослідження котрих ґрунтується на таких концептах та базових наукових категоріях як «система», «розвиток» та «простір». Зміст кожного з них виповнений множиною понять, термінів та причинно-наслідкових зв’язків. Географічні об’єкти як територіальні системи мають неабиякий потенціал розкриття змісту цих базових наукових категорій. Яскравим прикладом таких територіальних систем є місто.

Виходячи з загальнонаукового сучасного уявлення про розвиток, під міським розвитком ми розуміємо незворотні, закономірні й спрямовані зміни суспільно-територіальної організації міського простору. Цей процес супроводжується постійною трансформацією поселенської мережі з переміщенням населення в міста з істотною зміною способу його життя.  

Вочевидь,  процес міського розвитку має свою систематику, тобто певну видову структуру. При більш ретельному розгляді цього питання, ідентифікуються, принаймні, чотири види міського розвитку, а саме: територіальний розвиток, демографічний розвиток, соціально-економічний розвиток та функціональний розвиток.

Територіальний розвиток міста проявляється в територіальній експансії міської забудови і комунікацій на прилеглу місцевість. Така експансія міст є часто невиправданою, особливо це стосується постсоціалістичних міст, адже досі значні площі центральних частин міст зайняті промисловими об’єктами, що інвестиційно не виправдано. Територіальний розвиток міста, особливо великого, завжди призводить до деградації прилеглої сільської місцевості та природного середовища. Вздовж основних транспортних магістралей, далеко за адміністративні межі сучасного великого міста розростаються «язики субурбанізації» – суцільно організована територія, колишня сільська місцевість, мешканці котрої ведуть урбаністичний спосіб життя й абсолютно відірвані від традиційного культурного субстрату села.

Окремою проблемою територіального розвитку сучасних міст є поширення так званих «котеджних містечок», яких тільки в передмістях  сучасного Києва нараховується близько чотирьох десятків. Ці соціально замкнені «виплески капіталу» великого міста територіально віддалені від нього, але ще більше вони дистанційовані в інформаційному, культурному та ментальному відношеннях від середовища свого розташування. Фактично, йдеться про однобічний утилітарний зв'язок: споживацьке відношення й виснаження природних ресурсів сільської місцевості з боку мешканців такого містечка, а наслідками є відходи життєдіяльності, техногенне забруднення і сміття.

Демографічний розвиток міста проявляється, в першу чергу, в зростанні чисельності його населення. Оптимальної чисельності населення міста не існує, хоча не так давно науковцями робилися спроби її встановити. Очевидним є те, що число міських мешканців дуже швидко долає «раціонально встановлені» і «науково обґрунтовані межі», тому що геодемографічні процеси відбуваються за своїми законами.

Негативними наслідками швидкого демографічного розвитку є такі явища як псевдоурбанізація та прихована урбанізація. Суть котрих полягає в нерегульованій і неконтрольованій масовій міграції сільських мешканців до міст. Це населення прагне покращення якості життя, але не забезпечується в місті а ні належними умовами проживання, а ні гідною оплатою праці, а ні соціальним гарантіями. Це призводить до маргіналізації та криміналізації цілих районів і передмість, неінтегрованості й соціальної замкненості таких спільнот. 

Соціально-економічний розвиток міста знаходить свій прояв в динаміці кількісних показників, що нерідко призводить до погіршення екологічних властивостей комплексів природи. Саме наслідки економічного і технічного прогресу призвели до глобальних проблем людства.

Прискорений соціально-економічний розвиток міст, порівняно з руральними просторами, найчастіше пов’язують з такою його властивістю як урбаністична концентрація. У свою чергу, урбаністична концентрація – це фундаментальна ознака міста, щ полягає в значній щільності різноманітних об’єктів і видів діяльності на обмеженій території.  Урбаністична концентрація характеризує місто як середовище життя людей і місце концентрації різноманітних, видів діяльності, що постійно диверсифікуються.

На нашу думку, найбільш коректними індикаторами соціально-економічного міського розвитку є параметри якості життя містян. Саме через комплексне дослідження категорії якості життя населення розкриваються для розуміння такі поняття як спосіб життя, рівень життя та стиль життя мешканців населеного пункту. Динаміка якості життя мешканців є головним індикатором соціально-економічного розвитку міста і, одночасно, передумовою його перспективного розвитку, що зумовлює «привабливість» певного міста для праці та проживання.

Функціональний розвиток міста проявляється в перманентній трансформації його функціональної структури та розширенні спектру виконуваних функцій. Виходячи з цього, «прогрес» функціонального розвитку уявляється як розширення переліку виконуваних містом функцій, відповідно «регрес» – розвиток в бік монофункціональності. Між екологічними чинниками та функціональним розвитком міста простежується обернений зв'язок – чим менше функцій виконує певне міське поселення в територіальній організації суспільства, тим більш залежним є його розвиток від екологічних факторів.

Отже, є очевидним, що екологічні чинники справляють істотний вплив на територіальний, демографічний, соціально-економічний та функціональний розвиток сучасного міста. У перспективі, на нашу думку, цей вплив має лише посилюватись і набувати нових проявів. Відтак реалізація парадигми сталого збалансованого економічного, соціального та екологічного розвитку не може бути реалізованою без розроблення і втілення концепції сталого розвитку міст, як на глобальному, так і на локальному рівнях.