Швець Марія

студентка

Київського фінансово-економічного коледжу при НУДПСУ

м. Ірпінь

ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ

На сьогоднішній день, у реаліях ХХІ сторіччя гостро постало питання про взаємозв’язок людини з тим, що її оточує. Багато науковців намагаються виділити місце людини як виду в природному середовищі нашої планети Земля, її внески чи значні грабунки в усіх сферах як живої так і неживої природи. Екологи, доцільно було б зазначити, не залишаються осторонь від вирішення цієї задачі, а навпаки, за необхідністю професії, посідають провідні позиції серед реальних, діючих методів вирішення тих проблем, які сформували в сьогоденні екологічну кризу. Тому мета даної роботи – дослідити саме з погляду екології вузьку проблематику в природній кризі атмосфери, сформувати ефективні шляхи її подолання.

Коли досліджувати повітряну оболонку Землі, то доцільно було б зауважити, що первісна атмосфера, яка оточувала суходіл мала відновлювальний характер. Вона складалась з метану, сульфідів, Гідрогену, азоту та діоксид Карбону, мала значну густину, у порівнянні із сучасною. Завдяки численним реакціям у літосфері, гідросфері були активовані процеси, які сприяли зв’язуванню діоксиду Карбону в біогенні карбонатні осади. Через таке зменшення діоксиду Карбону в атмосфері, почав зменшуватись парниковий ефект, що у свою чергу сприяло зменшенню її густини та потужності, кращому проникненню сонячних променів на поверхню землі. Завдяки цьому почалась стадія активного накопичення кисню в атмосфері та морях, яка сприяла появі нових клітинних організмів – еукаріотів.[2, 117] Такий бурхливий розвиток відбувався у 0,5-0,4 млрд. років тому.[1, 84]

З періоду зародження прасучасної атмосфери пройшло не одне тисячоліття. Епохи змінювали одна одну, час йшов, не повертаючи назад, але біосфера, і її частина – людство, використовувало кисень як для забезпечення власного гомеостазу так і для поновлення його запасів. Проте, переломним моментом став злам ХІХ-ХХ століття, коли цивілізація почала використовувати здобутки важкої промисловості, галузі машинобудування та хімічної сфери діяльності як вчених так і дослідників. Максимальної точки впливу людини на екологію середовища було досягнуто в середині ХХ століття, в тому числі і на атмосферу. Завдяки своїй діяльності зі зміни структури земної поверхні (розорювання земель, вирубування лісів), біосфери та її складових (видобування корисних копалин, викидання відходів виробництва в атмосферу), енергетичного балансу земної кулі ( теплові викиди, зміна альбедо Землі), чисельності живих організмів ( застосування штучного відбору, планомірне знищення деяких видів) [2, 215] людство ще на крок приблизилось до екологічної катастрофи після якої не залишиться жодної можливості для нормального існування живих організмів. На жаль, Україна не була осторонь від такої «слави Герострата», адже найбільшого удару було завдано саме по атмосфері. У період з середини 50-х років ХХ століття щорічно в природний обіг речовин виводилось близько 1, 5 мільярда тон первинної сировини, згодом, цифра зросла до 15 мільярдів тон [1, 95]. Вже після проголошення незалежності держава почала розробляти численні програми по екологізації виробництва, промисловсті, що дозволило знизити кількість викидів в атмосферу до 8,7 тонн. Однак, через агресивність деяких складових хімічних домішок видики в атмосферу стають всепроникними тим самим створюючи загрозу як для існування природних ландшафтів, населених живими організмами, так і для здоров’я людей.[3, 192] Згідно останніх даних, найбільше атмосферних забруднень припадає на індустріальне розвинуті області: Донецьку, Дніпропетровську (відповідно 10,9% і 8,1%), Луганську (5,4%), Харківську (7,8%), Одеську (5,5%), Полтавську (5,6%), Запорізьку (2,8%), які в сукупності здійснюють 48,3% атмосферних викидів.[3, 215]

Отож, в ході проведеного дослідження були окресленні масштаби кризи в атмосфері на сьогоднішній день про наявність і розвиток якої ось вже десятки років стверджують екологи та науковці. Тому, доцільно запропонувати наступні шляхи призупинення її прогресування, які, на нашу думку, будуть найбільш ефективними:

          - розробка, деталізація механізму реалізації положень чинного законодавства про охорону навколишнього середовища;

          - популяризація нових розробок і відкритів у сфері зменшення негативного впливу екологічної кризи на навколишнє середовище, пояснення їх основних положень для громадян України.

Література

1. Грицик В. Екологія довкілля. Охорона природи: навчальний посібник / В. Грицик, Ю. Канарський, Я. Бедрій. – К.: Кондор, 2009. – 292 с.

2. Сухарев С. М., Чундак С. Ю., Сухарева О. Ю. Основи екології та охорони довкілля. Навчальний посібник. – Київ, 2006.- 394 с.

3. Генсірук С. А. Регіональне природокористування: Навчальний посібник. – Львів: Світ, 1992. – 336с.