Головна » Статті » Конференція_2014_12_4-5 » Секція_5_Економічні науки

УДОСКОНАЛЕННЯ КОНКУРЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Ільїн Валерій

к.е.н., доцент

Луганський національний аграрний університет

м. Харків

Ільїна Олена

магістр з державного управління

м. Луганськ

 

УДОСКОНАЛЕННЯ КОНКУРЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

 

Функціонування внутрішнього ринку у посткризових і одночасно трансформаційних умовах об’єктивно має низку вад, пов’язаних із загостренням інформаційної асиметрії серед учасників ринку та між ними й державою [1]. За цих умов підписання економічної частини Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом відкриє не лише нові можливості для пожвавлення зовнішньоекономічної діяльності, проте також загострить проблеми добросовісної конкуренції на внутрішньому ринку.

На внутрішньому ринку України відносно висока конкурентність фіксується лише у таких секторах економіки як торгівля (54,9 % ринків з конкурентною структурою) і агропромислове виробництво (45,7 %) [2]. Між тим, на продукти харчування припадає 32,5 % сукупних витрат громадян, включаючи тіньові (витрати поза офіційними платежами) [3], або ж 50,5 % сукупних офіційних видатків домогосподарств [4]. Відтак стан роздрібної торгівлі продовольчими товарами як ринок, що виражає взаємодію секторів економіки з високими конкурентними умовами та безпосередніх споживачів, найповніше свідчить про дієвість державної політики у сфері конкурентної політики.

Продовольчі товари переважно реалізуються за допомогою каналів сучасної роздрібної торгівлі, зокрема 70-90 % асортименту пропонованих супермаркетами товарів складають саме продовольчі товари. У 2013 р. частка такої торгівлі у сукупному роздрібному товарообороті на внутрішньому ринку склала 33 %, де серед каналів сучасної торгівлі 38 % товарообороту здійснюється мережами супермаркетів. Показово, що у 2006-2012 рр. цей ринок стрімко зріс на 70 %, тоді як частка традиційної торгівлі (відкриті ринки) знизилась на 13 %. Тобто мережі супермаркетів набувають ознак домінуючого каналу торгівлі на національному ринку з відповідним визначальним впливом на стан конкуренції та поточне ціноутворення на ринку продовольчих товарів у цілому.

Таким чином, характер функціонування ринку сучасної торгівлі (мереж ритейлу, супермаркетів тощо) у поєднанні з вадами операційної діяльності уповноваженого органу державної влади у сфері захисту конкуренції дозволяє простежити ключові проблеми для конкурентної політики України і, відповідно, функціонування внутрішнього ринку загалом.

Покупці на ринку мають загалом сталі уподобання щодо відвідування супермаркетів (72 % споживачів) за умов їх пішохідної доступності. Проте структура асортименту постійно звужується, стає одноманітною, і громадяни стали уважніше ставитися до рівня цін (45%) [5]. Між тим з появою нових об’єктів сучасної торгівлі відбувається пропорційне зростання продажів. Усереднена рентабельність надання таких послуг роздрібної торгівлі складає 15 %, загальна дохідність – 45 %. Наявність таких проявів на тлі стрімкого зростання каналу сучасної торгівлі дозволяє стверджувати про ненасиченість та звуження ринку за окремими товарними групами;

Серед існуючих мереж роздрібної торгівлі спостерігається значне юридичне подрібнення мереж на окремі суб’єкти господарювання, зокрема з ознаками офшорного характеру. Тобто учасники ринку схильні вважати підприємницьку діяльність на цьому ринку високоризикованою для виходу нових учасників на ринок та застосовують засоби нецінової конкуренції (зокрема подрібнення). Таким чином, формується олігопольне середовище, що визначається першістю входу суб’єкту господарювання на неосвоєний споживчий ринок (як правило, територіально обмежений) та його подальшим утриманням шляхом використання неконкурентного діапазону цін;

Велика кількість постачальників харчової продукції не впливає на швидкість просування, появу нових продуктів у мережах сучасної торгівлі та активізації цінової конкуренції між продуктами. Це відбувається унаслідок перекладання мережами ризиків збуту на виробників. Мережі отримують власні прибутки, як правило, за рахунок надання доступу до ринку певному виробнику (переважно для малих і середніх підприємств). Відтак ні мережі, ні виробники не відчувають цінового конкурентного тиску та, у кінцевому результаті, перекладають свої маркетингові ризики на кінцевого споживача.

Відтак, ми вважаємо, що ключовою метою для конкурентної політики в Україні є створення рівних умов доступу до ринку шляхом збалансування регуляторних механізмів, захисту прав власності, зокрема корпоративних прав, економічних агентів для уникнення неконкурентного тиску існуючих (чи потенційних) монополістів, захисту конкуренції у поточній діяльності суб’єктів господарювання.

 

Література

1. Механізми поліпшення підприємницького клімату в процесі реалізації економічних реформ в Україні / Я. В. Бережний, О. І. Кілієвич, Д. В. Ляпін,     Н. С. Мєдвєдкова [та ін.]. – К.: НІСД, 2013.

2. Звіт Антимонопольного комітету України 2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.amc.gov.ua/amku/control/main/uk/

3. Стан корупції в Україні. Порівняльний аналіз загальнонаціональних досліджень: 2007–2009, 2011. Звіт за результатами соціологічних досліджень. – К., 2011.

4. Структура сукупних ресурсів домогосподарств / Державна служба статистики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.org/uk/operativ/operativ2007/gdvdg_rik/dvdg_u/strukt2006_u.htm

5. Сетевой food-ритейл контролирует треть розничного рынка Украины. GT Partners Ukraine. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://allretail.ua/news/37124/

Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (03.12.2014)
Переглядів: 224
Всього коментарів: 0