Головна » Статті » Конференція_2014_12_4-5 » Секція_5_Економічні науки

СУТНІСТЬ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

Замора Оксана

к.е.н., доцент

ВП НУБіП України  "Бережанський агротехнічний інститут"

м. Бережани

 

СУТНІСТЬ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

 

Поняття економічного потенціалу сільських територій можна розглядати у трьох аспектах. По-перше, це ресурси, що характерні для даної території, у ході використання яких задовольняються суспільні потреби її населення; по-друге, спроможність певної сільської території (як системи) забезпечувати постійне її функціонування, або ж здатність господарюючих суб’єктів (ураховуючи природно-кліматичні та культурологічні особливості, використовуючи наявні ресурси та можливості сільської території) забезпечувати довгострокове функціонування і досягати стратегічних цілей; по-третє, можливість розширення господарської діяльності на даній території та поліпшення її благоустрою шляхом використання наявних (або із залученням додаткових) ресурсів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Структурне відображення соціально-економічного потенціалу сільських територій [1]

 

Комплексний економічний потенціал сільських територій являє собою сукупний потенціал ресурсів і зусиль, ефективне використання яких забезпечує досягнення стратегічних цілей.

Так, А. А. Задоя [2] справедливо зауважував, що при оцінці економічного потенціалу основний акцент робиться на продуктивні сили, залишаючи осторонь виробничі відносини. У його трактуванні національний потенціал включало й організаційний аспект.

Одним з найважливіших джерел розвитку й функціонування суспільства є його соціальний потенціал. Під соціальним потенціалом у широкому сенсі розуміється вся сукупність соціальних факторів, від яких залежить зростання матеріальних і духовних джерел суспільного розвитку та ступінь їх використання.

Під соціальним потенціалом зазвичай розуміють сукупність матеріальних і духовних цінностей, якими володіє суспільство і відповідно певна територія. Однак було б надмірним спрощенням зводити даний соціальний феномен тільки до сукупності цінностей. Соціальний потенціал характеризує також і здатність тієї чи іншої спільноти забезпечувати розширене відтворення людини як особистості і як продуктивної сили. Тому реалізація соціального потенціалу - це проблема, актуальна для всіх етапів суспільного розвитку.

Відповідно соціальний потенціал поєднує: виробничі й всі суспільні відносини, форми господарства й господарювання як рушійну силу розвитку виробництва й суспільства в цілому; накопичене суспільне матеріальне багатство, яке використовується з метою збереження досягнутого рівня й подальшого зростання добробуту населення, поліпшення умов його життя, удосконалювання системи життєдіяльності; накопичене соціально-культурне багатство, у тому числі рівень знань як інтелектуальне джерело суспільного прогресу й задоволення духовних потреб людей; соціальне середовище й соціальна поведінка людей, у тому числі їх ставлення до праці, цільові орієнтації й т.д.

З посиленням соціальних аспектів в економічних дослідженнях та орієнтацією на формування соціально орієнтованої моделі економічного розвитку ринкового типу, наголошувалося на необхідності якомога повнішого задоволення матеріальних і духовних потреб людини як головної мети економічної діяльності, в науковій літературі почали вживати термін «соціально-економічний потенціал».

Введення в науковий оборот поняття «соціально-економічний потенціал» обумовлено, з одного боку, усвідомленням обмеженості ресурсів для екстенсивного економічного зростання, з іншого боку – прагненням увести в дію додаткові резерви й стимули, закладені в структурі системи або діяльності, однак не реалізовані на практиці. Соціально-економічний потенціал розглядається як сукупність соціально-економічних факторів, джерел, стимулів, форм підвищення ефективності використання продуктивних сил. Тому соціально-економічний потенціал виступає як додаткове джерело ресурсів.

У реальній дійсності економічний і соціальний потенціали не тільки взаємозалежні, але й невіддільні один від одного, їх спільність визначається тією обставиною, що людина є головною продуктивною силою й носієм соціальних відносин, соціальних факторів розвитку. Тому різниця між економічним і соціальним потенціалом в певній мірі умовна. Так, виробничі відносини є стороною самого виробництва, а умови праці, будучи істотною характеристикою рівня розвитку продуктивних сил, у той же час представляють один з найважливіших соціальних факторів, що визначають ставлення до праці і його стимули тощо. Узяті в єдності економічний і соціальний потенціали разом з екологічним потенціалом утворюють сукупний потенціал суспільства. У рамках цієї єдності економічний потенціал є базою нарощування соціальних можливостей суспільства.

 

Література

  1. Кловцог Ф.Н. Макроэкономическая оценка ресурсного потенциала субъектов России/ Ф.Н. Кловцог, И.А. Кушникова, И.С. Чернова // Проблеми прогнозирования. – 1999 - № 2. - С. 49-63.
  2. Задоя A.A. Народнохазяйственный потенциал и интенсивность воспроизводства / A.A. Задоя. - Киев, 1986. - 245 с.
  3. Ключник А.В. Формування та розвиток економічного потенціалу сільських територій України: моногр./ А.В. Ключник. – Миколаїв: Дизайн та поліграфія, 2011. - 468 с.
Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (03.12.2014)
Переглядів: 410
Всього коментарів: 0