Литвинов Анатолій

к.е.н., доцент кафедри обліку і аудиту

Харківський національний технічний університет

сільського господарства ім. Петра Василенка

м. Харків

ПОТРІБНА НОВА КОНЦЕПЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ДОПОМОГИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ВИРОБНИКАМ

Роль сільського господарства в економічній системі сучасної України є надзвичайно важливою. За рахунок галузі формується близько 10% ВВП [1], в сільській місцевості проживає понад 30% населення [2], також слід зазначити про забезпечення продовольчої безпеки та потужний експортний потенціал галузі. Щодо останнього, то значення сільського господарства, як нової основи експортного потенціалу, буде підвищуватись вже в найближчій перспективі. Разом із в галузі існує низка проблем і однією із них є проблема державної допомоги сільськогосподарським виробникам.

Суть проблеми, насправді, полягає не стільки в тому, чи потрібна взагалі державна допомога, скільки в тому - якій їй бути. Хоча б, наприклад, той факт, що в ролі найбільших за площею користувачів сільськогосподарських угідь часто виступають іноземні суб'єкти господарювання (Ukrlandfarming PLC, країна реєстрації - Кіпр, контролює понад 650 тис. га [3], Kernel Holding S.A., країна реєстрації - Люксембург, контролює біля 400 тис. га [4], MHP S.A., країна реєстрації - Люксембург, контролює понад 300 тис. га [5]), дає підстави дуже серйозно віднестись до винесеного в заголовок питання. Адже основою державної допомоги є кошти платників податків і спрямовувати їх на потреби економічного розвитку інших країн в той час, коли вітчизняна економіка знаходиться в скрутному стані, навряд чи буде раціональним. Інша частина проблеми полягає в тому, що через механізми надання державної допомоги спотворюється дія ринкових чинників та створюються передумови втрати підприємствами конкурентоспроможності, формуванню в них залежності від участі в програмах допомоги і, відповідно, коригування пріоритетів менеджменту із проблем ефективності бізнесу на проблему формування таких відносин із владою, які забезпечать підприємству участь у відповідних програмах. Закономірно повстає питання - чим є державна допомога? Проблемою, чи її рішенням? І якщо державна допомога стала проблемою - то як її трансформувати у такий спосіб, щоб вона стала рішенням?

За даними ФАО [6], Україна входить в десятку країн - провідних експортерів пшениці. В першу трійку входять США, Франція, Канада (2009-2011 рр). Наведені вище приклади сільськогосподарських компаній із надвеликими розмірами сільськогосподарських угідь в користуванні, які всі є іноземними, є яскравою ознакою інвестиційної привабливості аграрного сектору України. І сам факт існування таких компаній є підставою для того, щоб задуматись - чи дійсно потрібна державна допомога в аграрному секторі і, якщо потрібна, то кому саме.

У світлі підписання Україною угоди про асоціацію з ЄС, можливості для маневру дещо звужуються, адже в Європі діє Common Agricultural Policy (CAP) - нормативний документ ЄС про політику в сфері спільної сільсько­господарської політики. І саме цей документ в перспективі визначатиме пріоритети програм підтримки українського сільськогосподарського виробника. Слід сподіватись, що CAP включив в себе досвід трансформації сільського господарства радянського типу на сукупність ефективних ринково орієнтованих виробників. Безумовно, навіть найкращий європейський досвід має бути адаптованим до місцевих умов. Але його наявність є одним із факторів успіху.

CAP започатковано 1962 року, а її розвиток триває і дотепер. Найбільш важливими віхами розвитку CAP вважають [7]:

- 1962 р. - започаткування CAP;

- 1984 р. - виробництво продовольства стало перевищувати потребу в ньому і на заміну завданню нарощування обсягів виробництва продовольства було прийняте завдання адаптації обсягів виробництва потребам ринку;

- 1992 р. - орієнтир на підтримку цін змінився прямими виплатами фермерам, також включено завдання забезпечення сталого розвитку сільського господарства, зменшення його навантаження на навколишнє середовище;

- 2003 р. - впровадження системи підтримки доходів фермерам, за умови, що вони доглядають за землею, додержуються вимог збереження навколишнього середовища, піклуються про тварин та виробляють безпечне продовольство;

- 2013 р. - CAP реформовано задля того, щоб посилити конкурентоздатність аграрного сектора, сприяти сталому розвитку сільського господарства, поширенню інновацій, створенню на селі нових робочих місць та сприяння його зростанню.

Європейський досвід державної підтримки сільського господарства є надзвичайно важливим. Адже, не в останню чергу завдяки такій підтримці, країнам Європейського Союзу вдалось створити ефективну систему сільського господарства, яке не лише повністю забезпечує потреби населення в якісному продовольстві, але й піклується про збереження навколишнього середовища, про сталий розвиток села на інноваційній основі, розв'язання соціальних проблем селян. Очевидно, що участь у програмах державної допомоги має стати для сільськогосподарського підприємства додатковим мотивом до підвищення економічної ефективності, можливо, винагородою за турботу про навколишнє середовище, а не мандатом на право несення збитків. Дотримання цієї умови дозволить забезпечити не лише ефективну реалізацію відповідних програм, але і сприятиме кращій мобілізації економічного потенціалу галузі в сучасних складних економічних умовах.

Література

1. Квартальні розрахунки валового внутрішнього продукту України за 2001-2012 роки : статистичний збірник.- За ред. І. М. Нікітіної.- Київ: Державна служба статистики України, 2013.- 168 c.

2. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2014 року.- Київ: Державна служба статистики України, 2014.- 112 c.

3. UkrLandFarming [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.ulf.com.ua/en/

4. Kernel [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.kernel.ua/en/

5. MHP - Main [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.mhp.com.ua/en/home

6. Food and Agriculture Organization of the United Nations [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.fao.org

7. The EU explained: Agriculture. - Luxembourg: Publications Office of the European Union, 2014. - 16 c