Кругляк Ольга

к.е.н., старший науковий співробітник

Мартинюк Ірина

науковий співробітник

Чорноостровець Наталія

провідний економіст

Інститут розведення і генетики тварин імені М.В.Зубця

Національної академії аграрних наук України

с. Чубинське, Київська обл.

Методичні підходи до визначення обсягу бюджетної підтримки на збереження генофондових стад локальних і зникаючих порід сільськогосподарських тварин

За період незалежності в Україні різко скоротилось поголів'я місцевих вітчизняних порід сільськогосподарських тварин, які є носіями особливо цінних спадкових ознак, таких як пристосованість до конкретних умов середовища, невибагливість до корму, висока резистентність організму, міцність конституції, тривалість продуктивного використання, відтворна здатність, якість продукції, стійкість до захворювань та ін. Вони були витіснені внаслідок поширення у сільськогосподарських підприємствах поголів'я спеціалізованих високопродуктивних порід, які переважали місцеві аборигенні породи за продуктивністю – надоєм, приростом живої маси, несучістю та забезпечували суб’єктам господарювання високий рівень рентабельності.

Наразі в Україні на межі повного зникнення перебувають сіра українська, білоголова українська, бура карпатська, лебединська породи великої рогатої худоби; миргородська, українська степова ряба, українська степова біла породи свиней; сокільська та українська гірськокарпатська породи овець; гуцульська порода коней. Основне поголів’я качок вітчизняних порід залишилося лише в колекційних генофондових стадах колишнього Інституту птахівництва [1]. Втрачено генофондові стада гусей роменської породи та курей породи українська вуханка.

Інститут розведення і генетики тварин імені М.В.Зубця НААН став ініціатором і координатором цільових програм збереження і раціонального використання локальних і зникаючих порід сільськогосподарських тварин України. За нинішніх економічних умов вказані генофондові суб’єкти за рахунок власних фінансових ресурсів неспроможні здійснювати навіть просте відтворення виробництва, а, отже, надалі функціонувати без державної фінансової підтримки. Так, впродовж 2014 року втрачено генофондне стадо корів бурої карпатської породи. 

Повноцінне збереження молочних та молочно-м’ясних порід ВРХ in situ вимагає створення в кожній породі генофондових стад, які включають тварин всіх основних ліній, де на кожну лінію повинно утримуватись не менш, ніж по 3 живих бугаїв-плідників та 60 корів. У генофондових суб’єктах великої рогатої худоби м’ясних порід необхідно утримувати не менше 3 бугаїв та 20 корів на лінію. Розведення худоби всіх порід має проводитись методом чистопородного лінійного розведення та рендомізованого закріплення бугаїв в лініях. За таких умов можна зберегти чистопородне поголів’я племінної худоби протягом 5-6 поколінь, або 20 років [2,3]. Виходячи із таких господарськи корисних ознак, як скороспілість та багатоплідність, рядом авторів рекомендовано для збереження in situ генофонду локальних і зникаючих порід свиней, овець та качок забезпечувати чисельність поголів’я не нижче: 25 кнурів-плідників та 100 основних свиноматок; 20 баранів-плідників та 200 вівцематок; 50 селезнів та 250 качок [4].

Надання державної дотації на збереження тварин in situ практикується у розмірі відшкодування повних витрат на їх утримання або витрат на їх годівлю [5]. Зважаючи на складну економічну ситуацію в державі, фінансування всіх витрат на утримання тварин є проблематичним. Тому пропонується фінансувати такі витрати на основі державно-приватного партнерства, коли за рахунок коштів державного бюджету відшкодовуються витрати на годівлю тварин, решта витрат фінансується за рахунок коштів власника тварин або зацікавленого інвестора.

Нами розроблено методику визначення розміру бюджетної дотації на збереження генофондових об’єктів локальних і зникаючих порід великої рогатої худоби молочних, молочно-м’ясних і м’ясних порід, свиней, коней, птиці. Річну суму бюджетної дотації пропонується визначати на основі нормативних витрат коштів на корми, вироблені за собівартістю.

Нормативні витрати кормів визначено на основі розроблених науково обґрунтованих раціонів за видами та породами тварин з урахуванням фактичних даних їх продуктивності. Нормативна річна потреба в кормах за поживністю з розрахунку на 1 голову становить: для корів лебединської, білоголової української, бурої карпатської та сірої української порід – 50,4; 46,7; 42,8 та 36,8 ц кормових одиниць; основних свиноматок з гніздом – 2897,4 ц кормових одиниць; вівцематок, конематок та качок – 6,29; 36,4 та 0,76 ц кормових одиниць. Витрати на годівлю однієї матки локальних і зникаючих порід сільськогосподарських тварин становлять: корови лебединської, білоголової української, бурої карпатської та сірої української порід – 4640,03; 4026,64; 3806,43 та 3735,33 грн.; свиноматки – 652,13 грн.; вівцематки, конематки та качки – 379,40; 5020,60 та 111,64 грн.

На основі науково обґрунтованої граничної чисельності генофондних об'єктів локальних і зникаючих порід in situ нами визначено, що обсяг необхідної державної підтримки на їх збереження має становити 3,86 млн. грн. на рік. Окрім того, необхідно відновити в рекомендованій чисельності племінне маточне поголів’я бурої карпатської породи. Щорічні витрати на його збереження складуть 457,2 тис. грн. Загальний обсяг державної підтримки збереження генофондових об’єктів in situ оцінено у 4,71 млн. грн. в рік.

Література

1. Програма збереження локальних та зникаючих порід сільськогосподарських тварин в Україні (згідно з вимогами ФАО). – Чубинське, 2013. – 24 с.
2. Методологічні аспекти збереження генофонду сільськогосподарських тварин / Наук. ред. І. В. Гузєв. – К. : Аграрна наука, 2007. – 120 с.
3. Харчук И. Т. Принципы сохранения генофонда в гомо- и гетерозиготном состоянии / И. Т. Харчук, О. П. Чиркова // Быки-производители локальных серой украинской и белоголовой украинской пород : каталог. – К. : Урожай, 1987. – С. 8-13.
4. Dragunesku C. Ratium, si procedee penru conservarea matrialului ge genetic la animalele domestice // Rey ista de cresterea animalelor/ - 1975. – №3. – P. 25-30.
5. Шаран П. І. Методичні підходи до визначення розміру бюджетної дотації на збереження генофонду різних видів сільськогосподарських тварин / Методологічні аспекти збереження  генофонду сільськогосподарських тварин. – К. : Аграрна наука, 2007. – С. 102-111.