Стахів Ольга

к.е.н., доцент

Мазур Людмила

викладач

Рівненський інститут Університету «Україна»

м.Рівне

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ПЛАТНОГО ВОДОКОРИСТУВАННЯ

Природне середовище і соціально-економічні системи невіддільні одне від одного. По-перше, людське суспільство є носієм взаємообумовлених соціальних і природних цінностей. Протиставлення природних потреб людини її першочерговим соціальним потребам є недоцільним. Водночас задоволення соціальних потреб людства залежить від ресурсів природи і значною мірою узгоджується з екологією людини. По-друге, пріоритетним напрямом господарської діяльності є створення таких умов для використання природного капіталу, які б забезпечували повноцінне існування і розвиток суспільства. До одного з головних компонентів природного капіталу належить водноресурсний потенціал — основа життя на Землі. Тому охорона і раціональне використання водних ресурсів — не кон'юнктурний фактор і не самоціль, а об'єктивна необхідність, що випливає з умов соціально-економічного розвитку.

Розвиток національної економіки і зміни у водноресурсних системах визначаються характером їх взаємодії, при цьому традиційні напрями впливу економічного розвитку на якість життя не завжди збігаються з інтересами водокористувачів. За цих умов регулювання водних відносин потребує послідовного вдосконалення за рахунок залучення економічних важелів впливу на стан водноресурсних джерел. Тільки за наявності чіткої уяви щодо еколого-економічного характеру цих відносин і ефективності інвестицій у здійснення заходів у галузі комплексного використання, відтворення і охорони водних ресурсів можливе формування водноресурсних систем відповідної якості.

Формування системи оцінки еколого-економічної функції водноресурсного потенціалу і дослідження проблем його охорони має принципове значення для розробки основ екологічної безпеки країни

Ринкова орієнтація народного господарства вимагає докорінної перебудови водних відносин. Основу повинні складати соціально-економічні пріоритети, а саме: розв'язання проблем забезпечення населення якісною питною водою, водопостачання об'єктів народного господарства, збереження водноресурсних джерел, забезпечення умов щодо запобігання забруднення і виснаження водних ресурсів, відновлення природних ландшафтів, як фактора формування водного стоку.

Продукцією водогосподарських підприємств є послуги (споживчі вартості), які забезпечують технічну експлуатацію міжгосподарської частини гідромеліоративних систем і представлені діяльністю цих організацій по створенню оптимальних умов зволоження на меліорованих землях з метою одержання високих та стійких урожаїв сільськогосподарських культур. В умовах зрошувальних меліорацій продукцією цих підприємств є зрошувальна вода.

В умовах бюджетного фінансування витрат на технічну експлуатацію міжгосподарської частини гідромеліоративних систем їх величина на проведення різних  видів ремонтних робіт визначається на основі складання відповідних кошторисів.

В умовах зрошувальних меліорацій водогосподарські підприємства визначають витрати, пов’язані з забезпеченням господарств-землекористувачів зрошувальною водою, які включають витрати на забір води, її транспортування та подачу на поле.Таким чином, фінансування ремонтно-експлуатаційних робіт спрямовані на відшкодування фактичних витрат водогосподарських підприємств щодо створення оптимальних умов зволоження на меліорованих землях.

За умов бюджетної форми господарювання вартість (ціна) послуг на технічну експлуатацію міжгосподарської частини гідромеліоративних систем не визначається, оскільки за рахунок бюджетних коштів відшкодовуються фактичні витрати водогосподарських експлуатаційних організацій, хоч вони і функціонують як господарські організації.

Оскільки водогосподарське виробництво пов’язане із залежністю від факторів ймовірності екстремальних умов, при формуванні ціни на послуги водогосподарських експлуатаційних організацій, крім витратної і відтворювальної складових, має бути врахована також складова ризику. Ризик в діяльності цих організацій пов’язаний з можливістю весняних і осінніх повеней, затоплення, підтоплення меліорованих земель. Тому включення в ціну складової ризику дозволить акумулювати грошові кошти і поповнити резервний фонд управлінь меліоративних систем, який доцільно накопичувати на спецрахунку. Така міра дозволить запобігти використанню цих коштів не за призначенням. Механізм використання резервних коштів може бути таким: у сприятливий за погодними умовами рік грошові кошти накопичуються на спецрахунку, а в несприятливий рік - кошти використовуються на проведення робіт, пов’язаних з ліквідацією значних руйнувань каналів, захисних валів, будівель, споруд, доріг, які викликані повенями та іншими стихійними лихами та явищами.

Водогосподарські підприємства , будучи природними монополістами на ринку ремонтно-експлуатаційних робіт, зацікавлені спочатку у підвищенні ціни на свою продукцію та збільшенні обсягів робіт. Це забезпечує найбільш простий шлях зростання прибутку цих підприємств. В такій ситуації договірні (ринкові) ціни на ремонтно-експлуатаційні роботи потребують державного регулювання, яке може здійснюватися як прямими (адміністративними) методами, так і непрямими (економічними) методами.

Введення плати на послуги водогосподарських експлуатаційних організацій буде стимулювати підвищення ефективності використання меліорованих земель на основі росту урожайності сільськогосподарських культур і зменшення питомої ваги послуг водного господарства в структурі собівартості сільськогосподарської продукції на меліорованих землях.