Холодницька Алла

к.е.н., доцент

Чернігівський національний технологічний університет

м. Чернігів

СТАН ТА ПРОБЛЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН В ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Доведено, що проблеми соціально-трудових відносин зазвичай криються в конфлікті інтересів роботодавців і найманих працівників, який може виникати за різними напрямами взаємовідносин і щоразу приймати багатоманітні форми прояву. Рішення цих проблем знаходиться в площині узгодження інтересів працедавця і працівника за участі держави.

Існує нагальна потреба дослідження проблем демократизації соціально-трудових відносин, підвищення рівня правової освіченості їх суб’єктів, зміни моделей поведінки сторін в умовах становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки та правової держави [2].

Дослідження стану та проблем регулювання соціально-трудових відносин в Чернігівській області ще раз підтверджує актуальність вказаних проблем та необхідність їх поетапного вирішення.

Вивчення соціально-економічних показників підтверджує наявність у колективах окремих підприємств Чернігівської області об’єктивних передумов для ускладнення соціально-трудових відносин, що викликано:

• нестійким фінансовим станом значної частки підприємств;
• значними розмірами простроченої кредиторської та дебіторської заборгованостей підприємств-боржників;
• зношеністю необоротних активів підприємств, їх високою енергоємністю;
• слабкою інвестиційною привабливістю;
• неможливістю самофінансування підприємств;
•  несвоєчасним і недостатнім фінансуванням бюджетами різних рівнів.

Ключовими суб’єктивними факторами дестабілізації соціально-трудових відносин в Чернігівській області залишаються:

• низький рівень заробітної плати (середня номінальна заробітна плата штатного працівника становить близько 76,0% середнього показника по Україні;
•  непогашена заборгованість із виплати оплати праці працівникам підприємств, установ, організацій, порушення термінів виплати заробітної плати. Майже половина зарплатних боргів – у галузі будівництва (47,5%), третина (34,4%) – у промисловості;
• порушення соціально-трудових прав працівників підприємств, щодо яких проводиться процедура відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;
• наявне безробіття працездатного населення. Рівень зареєстрованого безробіття в цілому в області протягом 2014 року  становить  2,4% населення  працездатного віку. Навантаження зареєстрованих безробітних становить 12 осіб на одну вільну вакантну посаду;
• існуюча вимушена неповна зайнятість на деяких підприємствах;
• порушення законодавства про працю, умов колективних договорів та угод, міжпосадових співвідношень в оплаті праці;
• відсутність ефективної системи управління підприємствами;
• використання в сфері СТВ не стільки демократичного, скільки командно-авторитарного типу поведінки.
• небажання керівників підприємств вчасно реагувати на вимоги працівників у передконфліктний період, вирішувати колективні трудові спори шляхом проведення примирних процедур [1].

Зазначених чинники спонукають до ускладнення стану соціально-трудових відносин. Найбільшу соціальну напругу та найгостріше реагування у трудових колективах підприємств викликають наявна заборгованість із виплати заробітної плати та порушення термінів її виплати.

Аналіз чинників, що викликали погіршення соціально-трудових відносин, показує, що у 80% загальної кількості причинами їх виникнення є виконання колективних договорів, угод або окремих їх положень, а у 20% – невиконання вимог законодавства про працю.

Напрямами вдосконалення соціально-трудових відносин в області є зростання соціальної активності персоналу, розвиток креативного підходу до вирішення проблемних ситуацій, постійне  підвищення показників ефективності діяльності підприємства, поступове зростання матеріального добробуту персоналу.

Зважаючи на це, основними цілями і завданнями планування розвитку соціально-трудових відносин на підприємствах має стати: розроблення соціальних заходів, які впливатимуть на підвищення ефективності використання трудового потенціалу працівників; прийняття зважених управлінських рішень; удосконалення соціальної, професійної та кваліфікаційної структу­ри працівників; поліпшення соціальних відносин у трудовому колективі; насичення праці творчими елементами; заохочення усіх видів трудової і соціальної активності праців­ників, делегування їм  управлінських функцій; покращення умов праці та техніки безпеки; розширення можливостей для більш повного задоволення куль­турних, побутових та матеріальних потреб працівників.

Література

1. Інформація про стан соціально-трудових відносин, їх ускладнення чи загострення на підприємствах, в установах і організаціях Чернігівської області за перший квартал 2014 року [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://cg.gov.ua
2. "Щодо стану соціально-трудових відносин в Україні та основних напрямів їхнього реформування": аналітична записка [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/958/