Головна » Статті » Конференція_2014_10_16-17 » Секція 5 Економічні науки

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕОЦІНКИ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Баранік Олексій

старший викладач кафедри бухгалтерського обліку

Сумський національний аграрний університет

м. Суми

 

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕОЦІНКИ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

 

Головною передумовою здійснення будь-якого виробничого процесу є наявність відповідних засобів праці. Вони становлять близько 70% активів підприємств. Їх склад і структура визначають вид діяльності та виробничу потужність підприємства.

Крім того результати діяльності кожного підприємства значною мірою залежать від наявності та стану необоротних активів, в т.ч. основних засобів, які забезпечують економічну самостійність суб’єкта господарювання й конкурентоспроможність його продукції (робіт, послуг). Завдання ефективного управління основними засобами можна вирішити за умови якісної організації обліку таких активів.

Облікове відображення вартості підприємства є складним аналітичним процесом, який має забезпечувати можливість достовірного визначення ринкової вартості суб’єкта господарювання. Недостовірність оцінки окремих об’єктів бухгалтерського обліку, в тому числі необоротних активів як найбільш значущих облікових об’єктів, призводить до викривлення вартості підприємства у цілому [1, с. 9].

Загальновизнано, що складовою методу бухгалтерського обліку є оцінка. Відповідно, оцінка основних засобів - це специфічна форма ціни, яка використовується для правильного визначення їх загальної вартості, складу та структури, величини амортизаційних відрахувань, собівартості продукції, а також прибутку й рентабельності роботи підприємства.

Вимоги, що пред’являються до бухгалтерського обліку, а це: реальність, точність, простота, своєчасність, порівнянність облікових даних, передбачають правильну оцінку, зокрема основних засобів.

Згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» [2], підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Тобто підприємство має можливість прийняти рішення про проведення переоцінки основних засобів і доведення їх вартості до справедливої вартості цього об’єкта: з урахуванням ступеню його зносу, модернізації, дообладнання тощо.

При цьому, в Методичних рекомендаціях з обліку основних засобів [3] зазначено, що у випадку переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт. Групою основних засобів вважається сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання об’єктів основних засобів.

Як межа суттєвості для проведення переоцінки може бути прийнята величина, яка дорівнює 1% чистого прибутку або збитків підприємства, або величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об’єктів основних засобів від їх справедливої вартості.

Переоцінена вартість та сума зносу об’єкта основних засобів визначається за допомогою множення відповідно первісної вартості й суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки, що обчислюється шляхом ділення справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Сума дооцінки або уцінки вартості та зносу об’єкта основних засобів визначається як різниця між первісною вартістю та зносом до й після застосування індексу переоцінки.

Тобто, проводити чи не проводити переоцінку основних засобів, підприємство визначає самостійно. В той же час, вважаємо проводити переоцінку основних засобів доцільно. На користь цього можна зазначити такі аргументи:

По-перше. Вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», зазначають, що метою складання фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства, а у випадку проведення переоцінки саме така інформація щодо основних засобів і буде відображена у звітності;

По-друге. У випадку наближення залишкової вартості основних засобів до справедливої відбувається збільшення вартості активів підприємства, а відповідно і власного капіталу, що, безперечно, позитивно впливає на рішення потенційних інвесторів підприємства;

По-третє. Дотримується адекватний порядок формування обґрунтованої фактичної собівартості продукції, операційних витрат, а також відображення у балансі накопичених сум переоцінок основних засобів у неамортизованій частині, що сприятиме формуванню достовірної інформації про вартість підприємства у балансі.

Таким чином, проведення переоцінки основних засобів поліпшить аналітичність інформації, а також забезпечить виконання принципів відповідності доходів і витрат та повного їх висвітлення.

 

Література

1. Шевчук В. Методологія облікового відображення справедливої оцінки необоротних активів [Текст] / Володимир Шевчук, Максим Корягін // Бухгалтерський облік і аудит. - 2012. - № 10. - С. 9-16.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» : Наказ Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 // [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0288-00.

3. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів : Наказ Міністерства фінансів України від 30.09.2003 р. № 561 // [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MF03270.html.

Категорія: Секція 5 Економічні науки | Додав: Admin (16.10.2014)
Переглядів: 735
Всього коментарів: 0