Головна » Статті » Конференція_2014_10_16-17 » Секція 5 Економічні науки

ПРОБЛЕМА ФІНАНСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Петренко Ірина

асистент кафедри банківських інвестицій

ДВНЗ “Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана”

 

ПРОБЛЕМА ФІНАНСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

 

В умовах активізації інтеграційних процесів, посилення конкурентної боротьби за сфери економічного впливу, загострення зовнішньополітичних відносин проблема інноваційного розвитку є особливо актуальною для України. Водночас головною перешкодою до активізації даного процесу є брак фінансових ресурсів. У зв’язку з цим важливо дослідити, в якому обсязі та за рахунок яких джерел відбувається фінансування інноваційної діяльності.

Якщо проаналізувати десятирічні статистичні дані, то можемо спостерігати негативні тенденції  протягом останніх років (див. табл. 1).

Таблиця 1

Джерела фінансування інноваційної діяльності в Україні у 2004-2013 рр., млн. грн.*

Роки

Загальна сума витрат

У тому числі за рахунок коштів

власних

державного бюджету

іноземних інвесторів

інші джерела

2004

4534,6

3501,5

63,4

112,4

857,3

2005

5751,6

5045,4

28,1

157,9

520,2

2006

6160,0

5211,4

114,4

176,2

658,0

2007

10850,9

7999,6

144,8

321,8

2384,7

2008

11994,2

7264,0

336,9

115,4

4277,9

2009

7949,9

5169,4

127,0

1512,9

1140,6

2010

8045,5

4775,2

87,0

2411,4

771,9

2011

14333,9

7585,6

149,2

56,9

6542,2

2012

11480,6

7335,9

224,3

994,8

2925,6

2013

9562,6

6973,4

24,7

1253,2

1311,3

 

* Джерело: [1]

 

Починаючи з 2012 р. загальна сума витрат почала зменшуватись і у 2013 р. склала 9562,6 млн. грн., або 66,7% від рівня 2011 р., коли цей показник досяг максимального значення. Особливо різким було скророчення витрат за рахунок зменшення видатків державного бюджету у понад 9 разів у 2013 р. порівняно з рівнем 2012 р. І лише за рахунок інвестицій іноземних інвесторів, чиї вкладення збільшувались у 2012-2013 рр. падіння головного показника вдалось дещо уповільнити.

Невтішною є і структура джерел фінансуваня інноваційної діяльності. Так, у 2013 р. 72,9% витрат на інновації здійснювались за рахунок власних коштів компаній, що засвідчує той факт, що основний тягар з фінансування інноваційного процесу на підприємствах лягає на них самих. Вітчизняним компаніям не доводиться розраховувати на державну підтримку.

Важливим показником, що характеризує ступінь фінансового забезпечення реалізації інвестиційного процесу, ми вважаємо відношення загальних витрат на інноваційну діяльність до ВВП країни. За нашими підрахунками, у 2013 р. цей показник склав 0,66%, причому окремо для державних витрат він становив 0,002%, а для власних коштів підприємств – 0,42%. Складно оцінити, чи прийнятними є такі дані. Для порівняння наведемо значення аналогічних показників для Білорусі.

Так, у 2013 р. частка державних витрат на науково-дослідні роботи та конструкторські розробки у ВВП склала 0,24%, а частка приватних – 0,45% [2]. І якщо рівень участі підприємств у фінансуванні інноваційної діяльності для України та Білорусі майже однаковий, то за першим з показників Білорусь значно випереджає Україну і засвідчує вищий рівень державної підтримки реалізації інновацій.

Отже, на сьогоднішній день в Україні стан фінансування інноваційної діяльності слід вважати незадовільним, що пов’язано, насамперед, із орієнтацією держави та підприємств не на стратегію розвитку, а, радше, на стратегію виживання вітчизняної системи господарювання в умовах соціальної, економічної та політичної нестабільності. Та навіть у часи кризи інновації лишаються інструментом її подолання, і відмова від них є згубною для країни.

 

Література:

1. Офіційний сайт Державної служби статистики України / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

2. Офіційний сайт Національного статистичного комітету Республіки Білорусь / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.belstat.gov.by/

Категорія: Секція 5 Економічні науки | Додав: Admin (17.10.2014)
Переглядів: 1145
Всього коментарів: 0