Височан Олег

к.е.н., доцент, доцент кафедри обліку та аналізу

Національний університет “Львівська політехніка”

м. Львів

ПРИНЦИП АВТОНОМНОСТІ В ОБЛІКУ: МЕЖІ ЗАСТОСУВАННЯ

Принцип автономності згідно Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” [1] полягає в тому, що кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства. В інших джерелах [2] принцип автономності зводиться до розділення бухгалтерських рахунків організації і її власників (юридичних осіб).

На думку К. Безверхого, принцип автономності передбачає включення в актив балансу тільки власного майна підприємства, який дозволяє найбільшою мірою задовольнити інтереси кредиторів підприємства як користувачів звітності на шкоду інтересам власників та інших кредиторів, пріоритетним напрямом аналізу обліково-звітної інформації для яких є оцінювання рентабельності діяльності підприємства [3, с.83].

Виокремлення принципу автономності в національних стандартах бухгалтерського обліку, на думку Т. Кучеренко, через чинні норми цивільно-правового кодексу, не має принципового значення [4, с.111].

В. Кулик вважає, що в окремих випадках принцип автономності взагалі може втрачати свою чинність. Наприклад, у випадку банкрутства фіктивних підприємств, що не мають власних активів, а їх зобов’язання не можуть бути достовірно визначеними у ліквідаційному балансі відображається заборгованість підприємства перед бюджетом, яка у майбутньому стягується із майна власника (засновників). Аналогічна ситуація виникає при  ліквідації товариства з повною (неповною) відповідальністю, де власники (засновники) за зобов’язаннями підприємства відповідають своїм майном [5]. В роботі “Облік на позабалансових рахунках: проблеми теорії та практики” І. Литвинчук доводить недієвість в бухгалтерському обліку з використанням позабалансових рахунків принципу автономності у зв’язку з відсутністю права володіння майном [6, с.15]. Мало того, як вказує професор С. Свірко, існуюче бюджетне законодавство знижує повноту реалізації принципу автономності, оскільки положення ст. 116-120 Бюджетного кодексу України … чітко вказують на можливість впливу головних розпорядників коштів на порядок фінансового забезпечення розпорядників бюджетних коштів … [7, с.362].

В той же час, як зауважує В. Муравський, принцип автономності в умовах суспільства оптимізації реалізується через можливість дистанційного управління підприємством. Комп’ютерні програми сконфігуровані таким чином, щоб вести облік окремо за структурними підрозділами підприємства, його філіями та віддаленими службами з подальшою консолідацією підсумкових показників діяльності [8, с.131].

Дискусійність використання у вітчизняній обліковій теорії та практиці принципу автономності приводить нас до таких висновків. Існують організаційно-правові конструкції, які вимагають використання майна, належного власникам, за умови недостатності сум для погашення боргів підприємства. Це, скажімо, фізичні особи – підприємці, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства. В таких випадках принцип автономності може використовуватися в модифікованому варіанті і, на наш погляд, вимагає створення додаткового резерву на покриття можливих втрат у величині майна засновників, на яке може бути звернено стягнення при необхідності покриття боргів за умови недостатності коштів підприємства.

Погоджуємось із тим, що за своєю суттю принцип автономності має чітке юридичне спрямування і реалізовується у випадку необхідності судового стягнення боргів господарюючої одиниці. З економічної точки зору, включення до майна підприємства власності засновників має важливе значення для кредиторів підприємства, які, в першу чергу, зацікавлені в поверненні власних коштів будь-яким законним способом. В той же час, інвестори, які в більшій мірі піклуються про довгострокову стабільність функціонування суб’єкта господарювання (зважаючи на підприємницькі ризики), воліли б бачити звітність максимально реалістичну, розуміючи, що у випадку банкрутства об’єкту інвестування, їхні вимоги задовольнятимуться в останню чергу.

Таким чином, на нашу думку, використання принципу автономності в практиці бухгалтерського обліку можливе лише з врахуванням низки допущень та застережень.

Література

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 №996-XIV.

2. Дараева Ю. Теория бухгалтерского учета: конспект лекций / Ю. Дараева. – М.: ЭКСМО, 2008. – 160 с.

3. Безверхий К. Принципи бухгалтерського обліку та їх вплив на обліково-звітну інформацію підприємства / К.Безверхий // Галицький економічний вісник. – 2012. – №6 (39). – С.76-92.

4. Кучеренко Т. Принцип превалювання сутності над формою у фінансовій звітності / Т. Кучеренко // Вісник КНТЕУ. – 2010. – №2. – С.103-113.

5. Кулик В.А. Бухгалтерський баланс – джерело релевантної інформації у системі антикризового управління / В.А. Кулик [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.uccu.org.ua/handle/123456789/213.

6. Литвинчук І.В. Облік на позабалансових рахунках: проблеми теорії та практики: автореф. дис... канд. екон. наук : 08.00.09 / Ірина Вікторівна Литвинчук ; Національний аграрний університет. – К., 2006. – 22 с.

7. Свірко С.В. Принципи та методи вітчизняного бухгалтерського бюджетного обліку в умовах його модернізації / С.В. Свірко // Фінанси, облік і аудит. – 2012. – №19. – С.360-369.

8. Муравський В.В. Організаційні аспекти делегування обліково-контрольних повноважень з використанням інформаційно-комунікаційних технологій / В.В. Муравський // Бізнес Інформ. – 2013. – №11. – С.128-132.