Паленичак Олександра

старший науковий співробітник відділу економіки

ІСГ Карпатського регіон НААН

м. Львів

передумови та Стратегічні напрями оптимізації  сільськогосподарського землекористування

На сучасному етапі розвитку земельних відносин особливо важливого значення набуває оптимізація використання земель сільськогосподарського призначення. Необхідність підвищення рівня ефективності використання земельних ресурсів на екологічних засадах з урахуванням регіональних особливостей за нових умов господарювання вимагає науково обгрунтованої організації території з детальною характеристикою рельєфу, якості, мікрокліматичного режиму тощо і дає змогу раціонально використовувати кожну земельну ділянку, визначити структуру та обсяги відповідних інвестицій [1].

Головною передумовою оптимізації сільськогосподарського землекористування є інформація щодо якісних показників грунтового покриву  на еколого-ландшафтній основі з максимальним урахуванням природно-кліматичного потенціалу. Отримання достовірної інформації про якісний стан земель слугуватиме основною передумовою здійснення комплексу організаційних і технологічних заходів. Для забезпечення оперативного отримання достовірних даних щодо структури агроландшафтів та систем землекористування науковцями Інституту агроекології і природокористування НААН розроблені методичні рекомендації стосовно комплексного використання результатів дистанційного зондування певних ділянок земної поверхні і наземних спостережень для їх агроекологічної оцінки [2]. Водночас слід зазначити, що достовірність результатів дешифрування аеро- та космознімків зростає при одночасному проведенні кадастрових досліджень на ключових ділянках, тому вдале розміщення опорних пунктів сприяє точнішому інтерпретуванню даних дистанційного зондування агроекосистем.

Проведені дослідження показують, що на загальнодержавному і регіональному рівнях в  абсолютній більшості сільськогосподарських підприємств фактично неможливо оптимізувати площу землекористування. Формування і розвиток орендних відносин є визначальним фактором, що впливає на площу сільськогосподарських угідь аграрних підприємств і відповідно нарощування обсягів виробництва валової продукції. Так,  у Львівській  області майже вся площа угідь (96%), що знаходиться у використанні аграрних підприємств перебуває на умовах оренди, половина з яких укладається з невеликим строком - до 5 років. Проте в останні роки спостерігається позитивна тенденція до збільшення кількості договорів оренди, укладених на більш тривалий період. Згідно cтатистичних даних, спостерігаються  як процеси концентрації, так і розукрупнення великих підприємств на менші за розмірами.

У вирішенні проблеми оптимізації використання земель сільськогосподарського призначення першочергову роль відіграє розробка відповідних проектів землеустрою [ 3, 4 ].. Зокрема, у Львівській області було укладено лише 15 договорів на виготовлення проектів землеустрою, які забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь, що становить 4,7% від загальної кількості сільськогосподарських підприємств.

Одним із важливих напрямів оптимізації землекористування, що розрахований на довготривалу перспективу, є консолідація земель [ 5 ]. У Європейському союзі консолідація земель розглядається як основна рушійна сила підвищення рентабельності фермерських господарств та сталого розвитку аграрного сектору.

Таким чином, враховуючи існуючі організаційні і економічні передумови, стратегічними напрямами, які повинні забезпечити оптимізацію сільськогосподарського землекористування,  є: суцільне еколого-агрохімічне обстеження ґрунтів у першу чергу на території сільськогосподарських підприємств, які  потенційно здатні застосовувати нові технології  та виробляти основний обсяг товарної продукції; впровадження на основі поновлених планово-картографічних матеріалів проектів землеустрою; збільшення строку земельної оренди на термін, який відповідає ротації сівозміни; диференційоване фінансування  землеохоронних заходів сільськогосподарських підприємств з урахуванням їх організаційно-економічних показників; адаптація національної системи моніторингу якості ґрунтів відповідно до міжнародних стандартів; проведення  інвентаризації екологічного стану агроекосистем; розробка  еколого-економічних карт агроекосистем; консолідація земель шляхом обміну земельними ділянками або їх частинами; обґрунтування інвестиційних рішень у сфері сільськогосподарського землекористування на основі еколого-економічної оцінки якості інвестицій.

Література

1. Фурдичко О.І., Шкуратов О.І., Шершун М.Х., Дребот О.І., Андрущенко А.В. Методика формування економічного механізму екобезпечного сільськогосподарського землекористування. - К.: ТОВ «Екоінвестком», 2012. – С.17.
2. Тараріко О.Г., Сиротенко О.В., Мінкевич Н.А., Бушуєв Е.І., Паршина О.І. Сабліна В.І. Агроекологічна оцінка агроландшафтів і систем землекористування із використанням даних дистанційного зондування з космосу. /О.Г.Тараріко, О.В.Сиротенко, Н.А.Мінкевич, Е.І. Бушуєв, О.І. Паршина, В.І. Сабліна //Аграрна наука виробництву. – 2012. -№3. – С.10.
3. Литвинець В. Організація сівозмін: законодавчі вимоги /В.Литвинець //Пропозиція. - 2012. - №2. -С.29.
4. Атаманюк О.П. Удосконалення системи землеустрою в сільському господарстві /О.П. Атаманюк  // Збалансоване природокористування. – 2012. - №1. - С.75.
5. Будзяк В., Будзяк О. Проблеми консолідації земель сільськогосподарського призначення /О.Будзяк, В. Будзяк //Економіст, №5, 2011. – С. 58-60.