Дивнич Анатолій

здобувач

Полтавська державна аграрна академія

м. Полтава

ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕРМІНІВ ЗАЛУЧЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ В ОБОРОТ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ

Збільшення обсягів інвестицій у сільське господарство прямо залежить від проведення реформ у сфері земельних відносин. У свою чергу, розвиток земельного ринку вимагатиме пошуку шляхів оптимізації як обсягів, так і термінів залучення земельних ресурсів в оборот сільськогосподарськими підприємствами. Спираючись на запропоновані В. Р. Кігелем методи прийняття рішень в ринковій економіці [1, с. 65], нами розроблено методичні підходи до оптимізації термінів залучення додаткових земель шляхом їх придбання за умови наявності відповідного правового забезпечення.

У зв’язку із властивістю абсолютної непереміщуваності земельних ділянок [2, c. 145], доцільно розглядати ті площі, які вже пропонуються до продажу та відповідають за кількісно-якісними параметрами існуючому землевпорядному плану сільськогосподарського підприємства – покупця.

Аналіз оптимальності можливо проводити як щодо цілісного земельного масиву, так і його окремих складових (полів), вартість яких змінюється у часі. При цьому слід враховувати, що у зв’язку із сезонним характером операцій в рослинництві, грошові надходження сільськогосподарських підприємств відповідної спеціалізації є неритмічними. Вказані надходження суттєво коливаються упродовж одного маркетингового року, що значно впливає на розмір інвестиційних ресурсів підприємств. Ця обставина також звужує можливості щодо залучення зовнішніх джерел фінансування, оскільки прямо впливає на кредитоспроможність господарюючих суб’єктів.

У разі можливості здійснити точний прогноз майбутніх ринкових цін на земельні угіддя сільськогосподарського призначення, визначення оптимального проміжку часу придбання землі може бути зведене до розв’язку задачі лінійного програмування [3, с. 7]:

де V – інвестиційний залишок після придбання земельних масивів;

L – загальна площа земельного масиву, що пропонується до продажу у періоді T та відповідає потребам сільськогосподарського підприємства – покупця;

S_t – розмір ділянки земельних угідь за варіантом придбання у t-тий момент часу;

F_t – інвестиційні засоби сільськогосподарського підприємства у t-тий момент, призначені для придбання земельних угідь;

P_t – ціна придбання земельної ділянки за S_t – м варіантом у t-тий момент часу;

T – загальна тривалість періоду придбання земельного масиву L.

Різниця між витраченими інвестиційними ресурсами та вартістю придбаних земельних угідь – інвестиційний залишок (V) – буде максимальним, якщо частки загального земельного масиву (L) купляти у період, коли різниця між наявними засобами для інвестування та ринковою ціною на землю буде найбільшою.

Результатом оптимізації інвестиційного залишку у математичному виразі може бути як нульове, так і від’ємне його значення. Економічним інтерпретуванням таких показників є ситуація відсутності інвестиційних резервів (при V = 0), або передача земельного масиву у власність на умовах довгострокових виплат, термін дії яких значно перевищує період, що аналізується, або здійснення компенсації несплаченої вартості придбаних земельних ділянок за допомогою нефінансових інструментів (при V ≤ 0).

Вказаний підхід актуальний за умови, коли вартісний вираз змінних величин у різні часові проміжки продисконтовано і зведено до можливості коректного порівняння в абсолютному виразі.

Література

1. Кігель В. Р. Методи і моделі підтримки прийняття рішень у ринковій економіці : [монографія] / В. Р. Кігель. – К. : ЦУЛ, 2003. – 202 с.

2. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств : [підручник] / В. Г. Андрійчук. – 2-ге вид., допов. і перероб. – К. : КНЕУ, 2002. – 624 с.

3. Dantzig G. B. Linear Programming 1: Introduction / G. B. Dantzig , M. N. Thapa // Springer Series in Operations Research / Edited by P. Glynn.  – New York: Springer-Verlag LLC, 1997. – 435 p.