Мандзюк Наталія

здобувач

Вінницький національний аграрний університет

м. Вінниця

Опортунізм як фактор у побудові систем економічних відносин

Нині можна стверджувати, що питання ролі фактору опортунізму обумовлена наявними дисфункціями, що виникли і продовжують домінувати в економіці України. Слід відзначити, що на початку 90-х рр. впровадження в Україні ринкових відносин та інститутів ринку як основних, суспільно визнаних регулятивних норм розглядалося як безальтернативна стратегія. Однак, зазначений ефект дисфункціональності проявився та закріпився у виглядів сукупності інституційно формалізованих норм, які виявилися неочікуваними і незрозумілими для соціуму. Важливо підкреслити, що до переліку таких інститутів можна віднести такі відомі явища як тіньова економіка, корупція, деформація ринку та ін. Проте, з позицій неокласичної теорії появу і життєздатність цих явищ пояснити неможливо. Варто відзначити, що наша гіпотеза полягає у тому, що зазначена теорія вільного ринку практично абсолютно не враховує ефекту опортуністичної моделі поведінки стейкхолдерів, задіяних в економічних відносин.

Необхідно відмітити, що під терміном опортунізм (від лат. оpportunus – зручний, вигідний) досить часто розуміють поведінку, метою якої є отримання вигоди нечесним шляхом. Складність точної дефініції "опортунізм" обумовлена різницею в підходах дослідження цього поняття. Так, Б. Корнейчук вважав [1], що опортунізм – це поведінка, що націлена на переслідування власного інтересу і не обмежена міркуваннями моралі. У свою чергу П. Мілгром та Дж. Робертс стверджували, що "опортуністична поведінка – це егоїстична поведінка, що не стримується міркуваннями морального порядку" [2]. В. Тамбовцев писав [3], що під опортунізмом слід розуміти використання чужих ресурсів у своїх приватних цілях. Вчений-економіст М. Одінцова вважала, що "необхідною умовою для того, щоб певну поведінку можна була назвати опортуністичною, є перерозподіл багатства. Але при цьому жертва опортунізму повинна мати законне право на ту частину багатства, яку втрачає в результаті опортуністичної поведінки контрагента" (кін. цит.) [4, с. 206]. Отож, виходячи з вище наведених визначень, на нашу думку, представляється найбільш правильним під категорією "опортунізм" розуміти поведінку, в результаті якої одна сторона, в межах закону, шляхом використання інформаційної асиметрії, підпорядковує інтереси іншої сторони під час існування спільної угоди (контракту). При цьому така угода передбачає дисбаланс інтересів на користь однієї сторони, що супроводжується істотним негативним соціально-економічним ефектом. На практиці, такий дисбаланс полягає найчастіше у перерозподілі створюваної вартості на користь однієї групи агентів за рахунок іншої.

Важливо відзначити, що кількість наукових праць, присвячених проблемі опортунізму є досить обмеженою, що обумовлено дефіцитом інформації.  Очевидно, що особливе місце в економічній науці, яка розглядає реальні процеси ефекту опортуністичної діяльності, займає праця Ю. Ларіна "Частный капитал в СССР" [5], яка була написана у 1927 р. задовго до праць К. Вікселя, Дж. Бьюкенена, Дж. Стіглера та ін. Слід відмітити, що ця робота пройшла належну перевірку часом і до того ж  спиралась на масштабну статистичну базу. Переконані, що ця праця, з урахуванням історичних причин, є більш близькою для української економіки, аніж подібні іноземні аналоги. До того ж варто пам’ятати, що джерелом написання праці Ю. Ларіна були матеріали судових справ (20-х рр. ХХ ст.), що дозволило автору, систематизувати та узагальнити методи "…хижацького і нелегального виникнення та накопичення приватного капіталу" (кін. цит.) [5, c. 440]. Так, серед універсальних методів збагачення автор виділив наступні: наявність агентів і співучасників приватного капіталу в державному апараті; створення квазідержавної форми діяльності приватного капіталу; відкрите використання влади в приватних інтересах (т. з. "агресивна контрагентура"); створення "підприємств-примар"; захоплення активів на пільгових умовах (неліквідні фонди); хижацька оренда; забезпечення нелегальної перекупки; контрабанда; незаконне отримання та використання державного грошового кредиту, отримання державних позик; валютні махінації; ухилення від податків та ін.

Аналіз проблем вітчизняної економіки дозволив нам виділити такі сучасні універсальні механізми опортуністичної діяльності: ухилення від уплати податків (у т. ч."мінімізація"); захоплення активів на пільгових умовах з використанням влади; незаконне отримання державних фінансових ресурсів; рентоорієнтована поведінка окремих представників влади. Переконані, що такі прояви опортунізму мають значні негативні соціально-економічні наслідки. Отож, вважаємо, що перспективи вирішення цих проблем вбачаються у розробленні та реалізації відповідних стимулюючих реляційних контрактів [6] як дієвих інструментів у боротьбі з сучасними проявами опортунізму.

Література

1. Корнейчук Б.В. Институциональная экономика: учебное пособие для вузов / Б.В. Корнейчук. – М.: Гардарики, 2007. – 255 с.

2. Милгром П., Робертс Дж. Экономика, организация и менеджмент: В 2-х т./ Пер.с англ. Под редакцией И.И. Елисеевой. Спб.: Экономическая школа, 2001. Т. 2. – 422 с.

3. Тамбовцев В.Л. Теории государственного регулирования экономики: Учеб. пособие. – М.: Инфра-М, 2009. – 158 с.

4. Одинцова М.И. Институциональная экономика [Текст]: учеб. пособие / М.И. Одинцова; Гос. ун-т – Высшая школа экономики. –  М.: Изд. дом. ГУ ВШЭ, 2008. – 397 с.

5. Ларин Ю. Частный капитал в СССР // Антология экономической классики. – М.: "ЭКОНОВ", "Ключ", 1993. – С. 435-483.

6. Мороз О. О. Контракти в аграрній економіці: реальність і перспективи : монографія / О. О. Мороз, В. М. Семцов; Вінниц. нац. техн. ун-т. – Вінниця : ВНТУ, 2011. – 187 c.