Давиденко Валерій

здобувач

 Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки»

 м. Київ

НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО РОЗКРИТТЯ СУТНОСТІ АГРОПРОМИСЛОВОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Розуміння сутності та економічної природи агропромислової інтеграції неможливе без розкриття змісту її понятійно-категорійного апарату. Це, в першу чергу, вимагає визначення змістовної і концептуальної основи поняття «інтеграція». Так, термін “інтеграція” походить від латинського слова integratio – обґрунтування, від integer – цілий, і означає об’єднання в єдине ціле раніше ізольованих частин [1].

Досліджуючи еволюцію поняття «інтеграція» слід зазначити, що першим розкрив її економічну сутність О. В. Чаянов, ще в дореволюційний період, визначивши її, як «вид економічних відносин, що складаються між різними господарюючими суб'єктами в процесі поділу праці» [2].

Ґрунтуючись на принципі цілісності та опираючись на теорію співвідношення живих і неживих систем Г.П. Короткова пропонує визначати інтеграцію, як  «процес руху до більш цілісного стану, що характеризується не лише ступенем взаємопов’язаності всіх елементів, але, перш за все, зміною властивостей самих елементів» [3, c. 27].

Таким чином, під інтеграцією в економіці слід розуміти об'єднання окремих економічних суб'єктів для поглиблення їх взаємодії, розвитку зв'язків між ними. Економічна інтеграція проявляється як у розширенні й поглибленні виробничо-технологічних зв'язків, спільному використанні ресурсів, об'єднанні капіталів, так і у забезпеченні сприятливих умов здійснення спільної економічної діяльності [4]. Однак, слід зауважити, що даний підхід до трактування сутності досліджуваної дефініції не враховує таких форм інтеграції, як злиття і поглинання, що нині набули активного розвитку в сільському господарстві України.

Слід зазначити, що вітчизняними вченими пропонуються різні підходи до визначення сутності поняття «агропромислова інтеграція». Так, П.Т. Саблук тлумачить аграрно-промислову інтеграцію як «процес поєднання (синтез) сільського господарства i промисловості, економічною передумовою якого є безперервність науково-технічного прогресу, ґрунтується на сукупності виробничих взаємовідносин i різною мірою проявляється й удосконалюється протягом усього розвитку суспільного виробництва» [5,]. Дещо наближене за своєю суттю визначення викладене у «Економічну словнику агропромислового комплексу», де вона розглядається як процес «зближення і поєднання галузей сільського господарства і промисловості, що веде до органічного синтезу цих важливих сфер суспільного виробництва і праці, їх гармонійної соціально-економічної єдності».

В.Г.Андрійчук зазначає, що термін «агропромислова інтеграція» відображує «розвиток виробничих і економічних зв’язків між галузями і підприємствами агропромислового комплексу, які пов’язані між собою, технологічно та об’єктивно орієнтовані на поєднання їх матеріальних інтересів у процесі виробництва і реалізації кінцевої продукції з сільськогосподарської сировини» [6, с.32].

Вивчаючи дану дефініцію з точки зору системного підходу Ю.О. Нестерчук приходить до висновку, що «аграрно-промислова інтеграція – це цілеспрямований процес створення нової цілісності (аграрно-промислової системи) на основі зближення інтересів, зміцнення виробничо-господарських зв’язків й відносин прямих та опосередкованих учасників аграрно-промислового відтворювального процесу» [7, с.31].

О.П. Гогуля аналізуючи доцільність аграрно-промислової інтеграції виокремлює основні чинники, що її зумовлюють, а саме: «усунення розбалансованості між сільським господарством і промисловістю, що досягається завдяки поєднанню виробництва, зберігання і переробки сільгоспсировини та реалізації готової продукції; зниження розміру податку на додану вартість; зменшення втрат продукції при її проходженні по технологічному ланцюгу, що досягається завдяки зменшенню часу перебування товару на проміжних етапах; підвищення ступеня переробки аграрної продукції та її якості; поглиблення спеціалізації господарств; зменшення ризику і невизначеності в умовах конкурентної боротьби» [8].

Опираючись на вагомий науковий доробок вітчизняних і зарубіжних учених в контексті наших досліджень пропонуємо розглядати агропромислову інтеграцію як форму концентрації виробництва, при якій відбувається не тільки укрупнення сільськогосподарського виробництва через механізми об'єднання, злиття чи поглинання однієї компанії іншою, а й створюються міцні виробничі зв'язки сільськогосподарських організацій з підприємствами переробної сфери, виробниками основних і оборотних засобів, організацій, що здійснюють виробничо-технічне обслуговування та постачають готовий продукт до кінцевого споживача.

Література

1. Сучасна українська енциклопедія. Т. 5. – Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2004 – 416 с.
2. Чаянов А.В. Крестьянское хозяйство / А. В. Чаянов. – М. : Экономика, 1989. – 491 с.
3. Короткова Г. П. Принципы целостности (К вопросу о соотношении живых и неживых систем) / Короткова Г. П. – Ленинград : ЛТУ, 1968. – 160 с.
4. Райзберг Б.А. Современный экономический словарь / Б.А. Райзберг, Л. Ш. Лозовский, Е. Б. Стародубцева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : ИНФРА – М, 2002. – 480 с.
5. Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва (посібник у питаннях і відповідях) / За ред. П.Т.Саблука. – К. : IАЕ,1999. – 532с.
6. Андрійчук В.Г. Економіка сільського господарства : підручник. – 2-ге вид., доп. і перероблене / В.Г. Андрійчук. – К. : КНЕУ, 2002. – 624 с. 
7. Нестерчук Ю.О. Інтеграційні процеси в аграрно-промисловому виробництві: монографія / Ю.О. Нестерчук. – Умань, 2009. – 372 с.
8. Гогуля О. П. Інтеграційні процеси в сільськогосподарських підприємствах / О.П. Гогуля // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання. Т.2. – К. : ІАЕ. – 2001. – С.267–271.