Томашевська Ольга

к.е.н., доцент

Національний університет біоресурсів і природокористування України

м. Київ

ДО ПИТАННЯ ФУНКІОНУВАННЯ ВІЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН В УКРАЇНІ

Вільні економічні зони (ВЕЗ) є однією з найважливіших форм економічних зв’язків в межах країни та між країнами. Це особливий вид державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Вільною, або ж спеціальною, економічною зоною називають частину території країни, на якій діють більш ліберальні, порівняно з іншими територіями, закони, що надають підприємствам певні податкові, митні, фінансові або адміністративні пільги.

Вважається, що перша вільна економічна зона з’явилася в 166 р. до н. е., коли на острові Делос було створено порт вільної торгівлі. Пізніше однією з форм ВЕЗ стали зовнішньоторговельні зони (порто-франко). Подальший розвиток механізму вільних економічних зон у світі відбувався у XIX-XX ст. В 50-ті роки ХХ ст. справжній «бум» зонування спричинили економічні успіхи аеропорту Шеннон в Ірландії як вільної економічної зони. Нині у світі налічується більше 2000 подібних зон [2].

У середині 90-х років, дотримуючись успішних прикладів інших країн, що розвиваються, в Україні почали створювати вільні економічні зони, які надавали різного роду пільги розташованим у них підприємствам. Пільги, що надавалися в рамках вільних економічних зон (ВЕЗ) та територій пріоритетного розвитку, могли включати в себе звільнення від сплати податків на прибуток, інвестиції та землю, ПДВ та імпортного мита, певних платежів.

Основною метою створення ВЕЗ було залучення прямих інвестицій і розвиток регіонів шляхом створення привабливого інвестиційного клімату. Першою в Україні в 1995 році було створено Північно-кримську експериментальну економічну зону «Сиваш» на території Красноперекопського району та м. Армянська терміном на п’ять років у порядку проведення локального економічного експерименту. Загалом, на території України з 1999-го по 2004 роки було створено 11 вільних економічних зон і в дев’яти регіонах запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності (ТПР).

Проте, за результатами оцінки Міністерства економіки 2005 року ефективність роботи цих зон була недостатньою, і того ж року всі пільги в них було ліквідовано. Законами України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 25.03.2005 р., № 2505 [4] і “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” [3] введений мораторій на розгляд і затвердження нових інвестиційних проектів на ВЕЗ і ТПР України, відмінені пільгові умови оподаткування та державні гарантії забезпечення інтересів суб’єктів підприємницької діяльності. Пояснювали такий крок тим, що цілі, які ставилися на початку, не були досягнуті, а самі зони перетворилися на інструмент податкових і митних махінацій.

Хоча пільги для вільних економічних зон в Україні й були скасовані, ці території намагалися самостійно розвиватися в рамках складених програм, так як останні складалися на тривалі періоди – від 20 до 60 років.

Умови сьогодення змусили звернути увагу до ВЕЗ. Зокрема, у вересні поточного року Президент України П. Порошенко підписав закон «Про податковий і митний контроль у вільній економічній зоні (ВЕЗ) Криму про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України [5].

Відповідно до закону, на території ВЕЗ Криму діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних і юридичних осіб, в тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої ї зовнішньої міграції фізичних осіб. В межах ВЕЗ Крим створюється вільна митна зона. 

Крім того Міністерство економічного розвитку і торгівлі України не виключає повернення України до практики формування вільних економічних зон, особливо в прикордонних регіонах, як інструмент розвитку окремих територій у розрізі залучення інвестицій, створення виробництв і підвищення зайнятості населення [1]. Такий крок обумовлений необхідністю залучення інвестицій в країну, створення нових робочих місць і збільшення надходжень до бюджету. В Мінекономрозвитку зазначають, що в найближчих планах – створення ВЕЗ експортно-орієнтованого типу, обов’язковою умовою формування яких є наближеність до кордону, щоб можна було без труднощів завезти сировину або товари та вивезти їх.

Загалом, позитивні приклади багатьох країн показують, що ці зони можуть бути ефективним інструментом поліпшення бізнес-клімату й економічного розвитку, а в Україні для ефективного функціонування ВЕЗ є низка передумов – вигідне географічне розташування, розвиненість зовнішньоекономічних зв’язків, наявність природно-кліматичних умов, значних трудових і природних ресурсів, відповідного науково-технічного потенціалу та транспортної інфраструктури.

Література

1. В Україні можуть відновити роботу вільних економічних зон [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://economics.unian.ua/

2.Данілов О.Д. Інвестування: Навчальний посібник / Данілов О.Д., Івашина Г.М., Чумаченко Д.І. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 377 с.

3. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік. (ВВР), 2005, № 29, с. 380” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.

4. Закон України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”. (ВВР), 2005, № 7–8, с. 162” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.

5. Президент підписав закон про створення вільної економічної зони в Криму [Електронний ресурс]. – Режим доступу:    http://tvi.ua