Личук Людмила

старший викладач

Бережанського агротехнічного інституту

м. Бережани

ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В сучасних умовах розвитку людства, на сільське господарство України, без перебільшення, покладається важлива роль покращення продовольчого забезпечення світу. Актуальність такого значення зростає з погляду на збільшення народонаселення, вилучення сільськогосподарської продукції із продовольчого обороту на користь альтернативної енергетики, втрати родючості ґрунтів тощо.

Аналізуючи фактори впливу на характер розвитку трудового потенціалу українського суспільства, наголосимо, що деформація, руйнація трудового потенціалу детермінована трансформаційними процесами, тривалим періодом спаду в економіці, соціально-економічною кризою, які відбилися на погіршенні якісних характеристик трудових ресурсів, негативно вплинувши на трудовий менталітет і трудові орієнтації людей. Суспільна криза знецінила людський капітал, інтелектуальний потенціал, особа з освітою, науковими знаннями, соціально-культурним та моральним рівнями втратила відчуття затребуваності, важливості себе для країни [1].

Можливості праці у створенні цінностей обумовлюються різними складовими. Так, вони можуть бути виражені через характеристики людини, що застосовує працю; через наявність, специфікацію, спосіб використання і т.д. засобів і предметів праці; через характер взаємодії між людьми тощо.  В контексті цього, трудовий потенціал в сфері аграрного виробництва знаходиться у прямій залежності від людей (їх кількості, активності, навиків та кваліфікації, соціальної та психологічної відповідності виду діяльності, ступеню зацікавленості тощо); рівня матеріально-технічного та ресурсного забезпечення виробництва (обсяг, вартість і структура основних та оборотних засобів, їх фізичний та моральний стан, та відповідність поставленим завданням), характеру соціальної взаємодії між людьми в процесі виробництва.

З метою оцінки умов забезпечення кількісної сторони формування трудового потенціалу наголосимо на основних демографічних аспектах, що визначають його стан в межах Тернопільської області. На початок 2014 року в області налічувалося 1073 тис. мешканців, з яких 55,7 % проживали у сільській місцевості. Загальне скорочення кількості мешканців по області з початку 1995 року склало 104,4 тис. осіб, з них основне скорочення (65,2 %) припало на сільських мешканців, чисельність яких зменшилася на 68,1 тис. осіб. В середньому за зазначений період кількість населення області скорочувалася на 5,5 тис. осіб (0,49 %) щороку. Темпи зменшення сільського населення становили 3,6 тис. осіб (0,56 %) щороку. Відмітимо, що темпи депопуляції населення області та сільського населення почали сповільнюватися починаючи з 2009 року.

Таким чином, основною демографічною проблемою формування трудового потенціалу сільських територій є переважання показників смертності над народжуваністю. Цей тривожний сигнал набуває особливої актуальності не лише з точки зору скорочення кількості населення, але й з позиції погіршення демографічних пропорцій. Так, сьогодні однією із найгостріших проблем високорозвинутих країн є “старіння” населення, за якого середній вік мешканців країни постійно зростає. Це призводить до збільшення демографічного навантаження на працездатну частину населення та обумовлює погіршення його інноваційних та динамічних характеристик.

Сьогодні в світі біля 600 мільйонів людей, старших за 60 років. За прогнозами ООН у 2050 році їх кількість сягне близько 2 мільярдів. Для нашої країни це характерно вже давно, проте за прогнозами вчених справжній вибух очікується через 30 – 50 років [2, с. 22].

           Проблема формування трудового потенціалу сільських територій суттєво ускладнюється демографічною ситуацією: депопуляцією, старінням сільського населення, зростання демографічного навантаження на працездатне населення. Названі тенденції становлять загрозу не стільки для аграрного виробництва, оскільки на сьогодні в більшості сіл спостерігається надлишок робочої сили, скільки для соціального становища селян, їх задоволення рівнем та тривалістю життя.

Отже, формування трудового потенціалу в сільському господарстві сьогодні відбувається у складних умовах пореформеного періоду. Відповідно до цього, зайнятість формується на основі ринкових засад в межах нових організаційних форм господарювання. Поряд із тим, одним із найсуттєвіших прорахунків реформи стало  подрібнення сільськогосподарських підприємств, в результаті якого виробництво значної частини сільськогосподарської продукції перемістилося в особисті господарства населення. Трудовий потенціал, що реалізується у такій формі без сумніву складає цінність для галузі в цілому, проте потребує комплексної програми щодо повноцінного включення його до високоефективного організованого виробництва.

Література

1. Кравченко М.В. Проблеми та перспективи розвитку трудового потенціалу України: регіональний вимір [Електронний ресурс] / М.В. Кравченко // Державне будівництво. Електронне наукове фахове видання. –  № 1 (ч. 2). – 2007. – Режим доступу: http://relay.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2007-1-2/doc/2/07.pdf
2. Гончар О. І. Процеси формування трудового потенціалу України / О. І. Гончар, Т. Т. Шевчук // Вісник Хмельницького національного університету 2009, № 4, T. 1. – С. 22-25.