Трішкіна Ніна

к.е.н., доцент, директор

Хмельницького торговельно-економічного коледжу КНТЕУ

 м. Хмельницький

ІСТОРІЯ КОМП’ЮТЕРНОЇ ТЕХНІКИ

Німецький інженер Конрад Цузе у 1936 році почав конструювати обчислювальний апарат, що працює в двійковій системі обчислення, що згодом був названий Zuse. Громіздкі статистичні обчислення для здійснення складних інженерних розрахунків повинні були стати автоматизованими, що було на той час неможливо. Машина Цузе стала першим обчислювальним автоматом із програмним керуванням і вважається першим комп'ютером.

В 1941 р. керуюча програма була закодована за допомогою перфорованої стрічки, виготовленої з бракованої кіноплівки. Машина зчитувала програму механічно крок за кроком (лінійно), тому робити розгалужені обчислення було поки неможливо. Zuse-3 проводила від 15 до 20 обчислювальних операцій за секунду.

До 1942 р. всі обчислювальні машини працювали на механічних або електромеханічних елементах (реле), і з цього року почали частіше застосовуватися електронні лампи як для збереження, так і для обробки даних. Це дозволило збільшити швидкість роботи машин у тисячу разів.

Перша електронно-обчислювальна машина була розроблена Джоном Алтансоффом і Клиффордом Берри, і на її базі в 1946 р. під керівництвом Дж. Преспера Зккерта і Джона Маушли був побудований ENIAC (Electronic Numeral Integrator and Calculator) за замовленням військового відомства СІЛА. Вага машини складала 30 тонн, вона вимагала для розміщення 170 м² площі. ENIAC містив 18 000 електронних ламп замість тисяч механічних деталей. Рахувала машина в двійковій системі і робила 5000 операцій додавання або 300 операцій множення в секунду. Уведення даних здійснювалося через перфоровані карти. На жаль, машина працювала лише половину передбаченого часу, тому що нерідко 67 електронних ламп виходили з ладу протягом однієї години, і весь процес рахунку зупинявся.

Для заміни електронних ламп у 1948 р. американці Джон Бардін, Уолтер Браттейн і Вуликам Брздфорд Шокли винайшли стабільні елементи, названими транзисторами. Транзистори виявилися здатними виконувати всі ті функції, що до цього виконували електронні лампи, при цьому вони займали істотно менший обсяг і споживали значно менше електроенергії.

У 1949 р. американський математик Джонтло Нейман, що приймав участь у створенні ENIAC, зробив відкриття, яке поклало початок сучасній обробці даних. Він запропонував ідею інтегрування робочої програми в пам'ять машини в закодованому виді. Перша ЕОМ із збереженою програмою одержала назву EDSAC (Electronic Delay Storage Automatic Calculator – електронний калькулятор із пам'яттю на лініях затримки). Вона була створена в Кембріджському університеті (Англія) у 1949 р. З тих пір усі ЕОМ є комп'ютерами зі збереженою програмою.

У Радянському Союзі перша ЕОМ була створена в 1950 р. в Інституті математики АН УРСР під керівництвом академіків С.А. Лебедєва і М.А. Лаврентьєва. Перший радянський електронно-обчислювальний пристрій, створено у Феофаніі (під Києвом), одержав назву МЭСМ – мала електронна рахункова машина.

1951 р. – створено першу масову модель комп'ютера. Джон Маушлі і Дж. Преспер Зеккерт заснували компанію, що приступила до розробки комп'ютерів із збереженою програмою. У 1951 р. вони створили машину UNIVAC (Universal Automatic Computer – універсальна автоматична обчислювальна машина). Потім було створено багато різних моделей UNIVAC, що знайшли застосування в різних сферах діяльності. Крім того, це був перший комп'ютер, у якому замість перфораційних стрічок і карт використовувалася магнітна стрічка, і він вільно обробляв як цифрову, так і символьну інформацію.

З 1955 р. транзистори активно застосовуються у виробництві комп'ютерів, із цього часу вважається, що з'явилося друге покоління комп'ютерів.

Фірми Fairchild і Texas Instruments незалежно один від одного  представили в 1959 р. інтегральні схеми (чіпи), що базувалися на кремнієвій технології. З появою чіпа і почалося третє покоління комп'ютерів.

Зі зменшенням елементів комунікації в 1970-і роки з'явилося четверте покоління комп'ютерів. У 1970-і роки були створені мінікомп'ютери, такі як PDP-11 фірми Digital Equipment Corporation, із відносно невеликими габаритами і менш потужні, чим великі комп'ютери. Зростала потреба в малих недорогих ЕОМ, як підтримують одне робоче місце – персональних комп'ютерах (PC). До кінця 1970-х років мікронізація чіпів привела до того, що обчислювальна машина могла розміститися на звичайному письмовому столі. Упровадження PC можна вважати початком виробництва комп'ютерів 5-го покоління.

На початку 1975 р. з'явився перший комп'ютер – альтаир"88ОО", що був побудований фірмою MITS на основі мікропроцесора Intel 8080. Він мав 256 байт оперативної пам'яті та управлявся за допомогою спеціальної панелі перемикачів. Для введення і виводу даних використовувався дисковод 8-дюймових гнучких дисків, що купувався окремо.

У серпні 1981 р. поряд із Apple, Commodore і Atari на ринку з'явилися перші переносні бізнес-комп'ютери фірми Osborne. Але отут виник ще один конкурент – IBM. Білл Гейтс, власник компанії Microsoft, заснував свою першу фірму в 14 років, у 19 років перервав навчання, щоб стати бізнесменом, і через 5 років мав світову монополію на операційну систему MS DOS.

У березні 1993 р. фірма Intel оголосила про початок промислових постачань 66- і 60-Мгц версій процесора Pentium. Системи, побудовані на базі Pentium, цілком сумісні з персональними комп'ютерами. Нова мікросхема містила біля 3,1 мільйони транзисторів і мала 32-розрядну адресну і 64-розрядну зовнішню шину даних.

Література

1. Трішкіна Н.І. Історія непродовольчих товарів. Навчальний посібник. – Хмельницький.: ПП «Манускрипт», 2014. –326 с.