Головна » Статті » Конференція_2014_10_16-17 » Секція 3 Ветеринарні науки

ПОШИРЕННЯ ЗАХВОРЮВАННЯ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ СЕРЕД СВІЙСЬКИХ КОТІВ У М. ПОЛТАВА

Шатохін Павло

кандидат ветеринарних наук, доцент

Каришева Людмила

ст. викладач

Канівець Наталія

магістр ветеринарної медицини, асистент

 

ПОШИРЕННЯ ЗАХВОРЮВАННЯ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ СЕРЕД СВІЙСЬКИХ КОТІВ У М. ПОЛТАВА

 

Цукровий діабет – група ендокринних захворювань, що розвиваються внаслідок абсолютної чи відносної недостатності гормону інсуліну, внаслідок чого виникає стійке підвищення рівня глюкози в крові – гіперглікемія. Захворювання характеризується хронічним перебігом і порушенням усіх видів обміну речовин: вуглеводного, жирового, білкового, мінерального і водно-сольового [1]. 

Цукровий діабет може розвиватися у свійських котів різного віку, порід та статі. Однак захворювання  найчастіше спостерігається у тварин середнього та старого віку. Крім того, ожиріння або велика  маса тіла також є важливим фактором розвитку цукрового діабету у котів [4].

За даними літератури, розрізняють декілька форм цукрового діабету. неускладнений діабет, кетоацидотичний цукровий діабет, гіперосмолярний некетоацидотичний діабетичний синдром, діабет І-го типу, інсуліннезалежний цукровий діабет (діабет ІІ типу) [1–2, 4].

За результатами записів у журналі амбулаторно хворих котів ветеринарних клінік м. Полтава  нами встановлено, що цукровий діабет серед свійських котів реєструється у такому співвідношенні: один випадок на 62. Підвищення захворюваності тварин відмічається у весняний, осінній та зимовий періоди. Влітку кількість випадків хворих на цукровий діабет котів мінімальна. Не можна виключати, що у осінній, зимовий та весняний періоди на організм виявляють вплив фактори зовнішнього середовища, що зазвичай є пусковим механізмом цукрового діабету. Наші дані підтверджують результати досліджень Кроненберга Г.М., Ларсена П.Р. (2010) та Гільдікова Д.І. (2011).

Слід відмітити, що у кастрованих котів віком до 10 років виявляли цукровий діабет частіше, аніж у стерилізованих кішок того ж віку (кількість випадків становила 5:2 відповідно). Водночас у некастрованих тварин було зареєстровано рівну кількість випадків захворювання (2:2).

У некастрованих котів старше 10 років відмічається підвищення кількості випадків цукрового діабету, по відношенню до нестерилізованих кішок. Зокрема кількість кастрованих котів перевищувало кількість стерилізованих кішок майже втричі. В результаті статистичної обробки результатів записів журналів амбулаторно хворих свійських котів клінік ветеринарної медицини м. Полтава було виявлено, що цукровий діабет найчастіше розвивається у тварин сіамської породи та безпорідних (табл. 1). Поодинокі випадки захворювання цукровим діабетом ми реєстрували у канадських сфінксів, персидської і британської порід.

Таблиця 1

Порідна схильність до цукрового діабету у свійських котів

Порода

Кількість зареєстрованих випадків

Загальна кількість випадків

вік до 10 років

вік
старше 10 років

Безпородна

5

7

3

Сіамська

4

6

5

Персидська

1

2

1

Британська

1

2

1

Всього

11

18

29

 

Аналізуючи дані табл. 1 слід відмітити, що свійські коти старше 10 років хворіють частіше цукровим діабетом, аніж представники цього виду до 10 річного віку (співвідношення 18:11). Підводячи підсумки результатів поширення захворювання слід зауважити, що коти старше 10 років більш схильні до цукрового діабету. Водночас кастровані коти перевищують кількість стерилізованих кішок за частотою розвитку патології. Вочевидь це пов’язано зі зміною гормонального фону та надлишком маси тіла (ожиріння).

 

Література

  1. Акмаев И.Г. Современные представления о взаимодействиях гипоталамической нейросекреторной и вегетативной нервной систем в регуляции эндокринной и гомеостатической функций / И.Г. Акмаев // Морфология. – 1992. – Т. 102. – № 3. – С. 5–39.
  2. Аметов A.C. Роль бета клеток в регуляции гомеостаза глюкозы в норме и при сахарном диабете 2 типа/ A.C. Аметов // Сахарный диабет. – 2008. – № 4. – С. 6–11.
  3. Кроненберг Г.М. Сахарный диабет и нарушения углеводного обмена / Г.М. Кроненберг, Ш. Мелмед, К.С. Полонски, П.Р. Ларсен [пер. с англ.] ; Под ред. И.И, Дедова, Г.А. Мельниченко. – М.: ООО «Ред Элсивер», 2010. – С. 23–431.
  4. Найгер Р. Заболевания поджелудочной железы у собак и кошек /
    Р. Найгер. – М. : ПАЛЬМА пресс, 2003. – С. 5.
Категорія: Секція 3 Ветеринарні науки | Додав: Admin (16.10.2014)
Переглядів: 480
Всього коментарів: 0