Нагорна Людмила

к. вет. н., доцент кафедри ветсанекспертизи мікробіології,

зоогігієни та безпеки і якості продуктів тваринництва

Сумського національного аграрного університету

м. Суми

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ БРОВЕРМЕКТИНУ ВОДОРОЗЧИННОГО В КОМПЛЕКСІ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ ЗА ДЕРМАНІСОЗУ

Фундаментом економічного успіху птахівництва, крім якісного генетичного матеріалу, є здоров’я птиці, яке прямим чином пов’язане з епізоотичною ситуацією в господарстві та чітким дотриманням комплексу ветеринарно-санітарних заходів [1, 2]. Суттєву загрозу для сучасного птахівництва несуть в собі різноманітні ектопаразити, зокрема представники паразитиформних кліщів, кровосисних комах тощо, але беззаперечні лідируючі позиції щодо тяжкості перебігу та особливостей знешкодження належать курячому кліщу Dermanyssus gallinae. Проблема паразитування червоного курячого кліща на об’єктах птахівництва є актуальною як в суміжних з Україною державах, так і в країнах далекого зарубіжжя [3-5]. Не дивлячись на постійне удосконалення та розробку новітніх та альтернативних методик боротьби з популяцією дерманісусного кліща на об’єктах птахівництва, дана проблема у масштабах світового птахівництві наразі залишається не подоланою [4, 6]. Серед ектоцидних засобів суттєва ніша в кількісному співвідношенні належить препаратам, діючою речовиною яких є івермектин. Івермектин за своєю структурою належить до класу макроциклічних лактонів і отримується завдяки хімічній модифікації природного авермектину В₁. Переважна більшість засобів випускається у формі ін’єкційних розчинів, мікрогранулятів для змішування з кормом, але в умовах промислового птахівництва все більшої актуальності набувають водорозчинні препарати, які задаються поголів’ю шляхом випоювання з водою [5, 6].

Дослід щодо визначення акарицидних властивостей бровермектину водорозчинного було проведено в одному з птахівничих господарств Сумської області на курях кросу хайсекс коричневий в кількості 4000 тис. голів. Попередніми паразитологічними дослідженнями встановлено персистенцію в пташниках червоного курячого кліща Dermanyssus gallinae. Досліджуваний препарат задавався з розрахунку на загальну масу поголів’я птиці, що на момент обробки перебувала у пташнику. Перорально груповим способом з водою бровермектин водорозчинний задавали з водою у добовій дозі 400 мкг івермектину на 1 кг маси тіла птиці, вранці після ранкової годівлі, розводячи в ¼ кількості споживаної птицею за добу води. Аналогічним методом обробку поголів’я проводили впродовж наступної доби. Після двох добового перорального випоювання препарату, здійснювали дезакаризацію пташника за присутності птиці 0,01 % розчином препарату бровермектин водорозчинний за діючою речовиною. Витрата препарату становила 1 л робочого розчину / 10 м² площі пташника. Впродовж добового спостереження за експериментальною птицею, після першого введення препарату, загибелі птиці, а також видимих відхилень від показників фізіологічної норми не реєстрували. Масова загибель ектопаразитів була відсутня, оскільки попереднім оглядом на курях в денний час доби кліщі виявлялися спорадично.

На другу добу проведення лікувальної обробки, пероральне введення бровермектину проводили за аналогічної схемою, але птиця мала вищий ступінь спраги: аналогічний об’єм води з препаратом було випито нею за 1,5 год. Після повторного введення лікарського засобу, загибель птиці та видимі зміни показників фізіологічного стану були також відсутні. Проте, наприкінці другої доби після випоювання бровермектину, у пастках нами було зареєстровано загиблих ектопаразитів зі слідами попереднього живлення кров’ю. На третю добу було здійснено дезакаризацію обладнання за присутності птиці. Після контакту з робочим розчином препарату, активізувалася рухова активність різних стадій кліщів, в тому числі й імагінальних стадій без ознак живлення кров’ю. Вони інтенсивно рухалися в місцях попередньої локалізації. Загибель кліщів з ознаками живлення кров’ю наставала швидше, в межах 1-1,5 год після обробки. В той час, загибель ектопаразитів без ознак живлення наставала на декілька годин пізніше. Співвідношення загиблих ектопаразитів без ознак живлення та після живлення в середньому склала 5:8. Повторне пероральне введення засобу та дезакаризація були проведені на 14 добу після першого задавання засобу за аналогічних умов. Внаслідок проведених заходів популяцію кліща вдалося знизити на 76 %.

Висновки. 1. Внаслідок проведення еколого-епізоотичного обстеження господарства встановлено високий ступінь інвазування курячим кліщем. 2. В комплексі лікувальних заходів дерманісозу курей рекомендовано використовувати для перорального застосування бровермектин водорозчинний з послідуючим проведення дезакаризації пташників за присутності птиці. 3. Внаслідок проведення повного комплексу інсектоакарицидної обробки чисельність кліща вдалося знизити на 76 %.

Література

1. Кожемякина Н.В. Ветеринарная технология защиты ремонтного молодняка яичных кур / Н. В. Кожемякина, А.Ш. Кавтарашвили // Ветеринария. – 2004. – № 7. – С. 8-11.
2. Дичаковська В. Пташиний кліщ / В. Дичаковська // Наше птахівництво. – 2011. – № 2. – С. 51-53.
3. Акбаев Р. М. Фауна основных эктопаразитов и гельминтов кур в промышленном и частном птицеводстве / Р.М. Акбаев // Ветеринария и кормление. – 2010. – №5. – С. 26-27.
4. Mozafar By F. Tackling red mite in laying hens remains a challenge / By F. Mozafar, L. Tierzucht // World Poultry – 2014. – V. 30. N. 1 – P. 22-24.
5. Сафиуллин Р. Т. Промектин при дерманиссиозе кур / Р. Т. Сафиуллин, С. К. Шибитов, Д. В. Аншаков // Теория и практика борьбы с паразитарными болезнями. – Москва, 2008. – Вып. 9. – С. 427-430.
6. Campbell W. C. Ivermectin as an antiparasitic agent for use in humans / W. C. Campbell // Annu Rev. Microbiol. – 1991. – Vol. 45. – P. 445–474.