Головна » Статті » Конференція_2014_10_16-17 » Секція 2 Біологічні науки

ДИНАМІКА ХРОНІЧНОЇ ТОКСИЧНОЇ ДІЇ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД МАЛОЇ РІЧКИ В МЕЖАХ УРБАНІЗОВАНОЇ ТЕРИТОРІЇ

Бєдункова Ольга

к.с.-г.н., доцент

Андреюк Ольга

студентка 5 курсу

Національний університет водного господарства та природокористування

 м. Рівне

 

Динаміка хронічної токсичної дії поверхневих вод малої річки в межах урбанізованої території

 

Багато вітчизняних та іноземних досліджень доводять ефективність застосування біоіндикаційних методів саме при діагностиці та оцінках токсичності водного середовища. Такі підходи мали місце протягом всього періоду розвитку гідроекологічних досліджень в Україні та на тепер, є офіційно визнаними у ряді керівних нормативних документів [1…3].

Завданням наших досліджень було діагностування токсичного впливу води річки Устя та виявлення найбільш забруднених ділянок водотоку в межах міста Рівне впродовж року. Тест-об’єктом для діагностики токсичності води річки Устя ми обрали макрофіт елодею канадську Elodea canadensis, який є досить чутливим до токсичних речовин і дозволяє оцінити як токсичний так і евтрофікуючий ефект антропогенного навантаження на водну екосистему та її біологічні ресурси. При цьому чутливими виявляються як морфометричні так і цитологічні показники даного тест-об’єкту [1].

Нами були проведені модельні хронічні експерименти [3], засновані на обліку живих і мертвих клітин лабораторної культури E. canadensis у дослідних пробах та даними показниками у контролі.

Оцінювали воду річки Устя в межах міста Рівне в трьох створах: створ №1 – 100 м нижче дамби Басівкутського водосховища; створ № 2 – біля мосту (центральний міський ринок); створ № 3 - розширена ділянка річки поблизу кафе “La Riva”. Відбір води річки здійснювали згідно стандартизованих методик [2].

Так, в осінньо-зимовий період по всіх варіантах досліду найбільш чисельними виявились живі клітини  у контролі, де їх середня кількість становила 966±13,7 шт. Серед дослідних зразків води річки, живих клітин елодеї було найбільше у воді зі створу №2, найменше у створі №3, де їх середня чисельність була відповідно 888±21,29 та 644±31,34 шт. У зразках води, відібраних у створі №1, кількість живих клітин становила 781±22,95 шт.

Середня кількість клітин у стадії некрозу була найбільшою у створі № 3 і становила 114±2,65 шт. Найменше некрозних клітин було виявлено у листках рослини, яка знаходилась у воді зі створу №2 і становила 27±4,58. У створі № 1 кількість таких клітин становила 41±4,27 шт., що було середнім значенням по трьох дослідних створах.

У весняний період простежується певний розподіл кількості клітин на різних життєвих стадіях в різних варіантах досліду та контролі. Так, найменша кількість клітин у некрозі та на його початкових стадіях була характерною для контролю. Найбільша кількість таких клітин була у варіанті №3. Варіанти № 1 та №2 характеризувались приблизно однаковою загальною кількістю таких клітин, проте некрозних (відмерлих) клітин було значно більше у другому варіанті.

Найбільшою була кількість живих клітин у всіх варіантах досліду та контролі. У контролі їх середня кількість становила 968±5,1 шт. У варіанті досліду №1 їх середня кількість була 814±14,5 шт., у другому варіанті - їх середня кількість становила 816±4,6 шт., у третьому варіанті середня кількість живих клітин становила 482±39,1 шт. та була найменшою серед всіх варіантів.

Відмерлі клітини (некроз) були найбільш чисельними у створі № 3, де їх середня кількість становила 108±3,9 шт. Найменшою їх середня чисельність була у контролі 8±1,04 шт., а серед варіантів досліду у створі №1 19±2,2 шт. У створі №2 середня кількість відмерлих клітин була майже однаковою із середньою кількістю клітин у початкових стадіях некрозу, відповідно 93±3,5 шт. та 91±8,04 шт.

Таким чином, за кількістю живих і мертвих клітин серед варіантів хронічного експерименту - створ №3  проявив найсуттєвіші значення тест-реакції.

Встановлення статистично значимого відхилення за критерієм Стюдента (tфакт) можна стверджувати про достовірність отриманих даних у всіх варіантах досліду за кількістю клітин на різних життєвих стадіях як у осінньо-зимовий так і у весняний період. У нашому випадку значення tтеор складає 2,78. У всіх варіантах значення tфакт мало більші значення від tтео, що дає підстави стверджувати про хронічну токсичну дію води річки Устя у всіх дослідних створах [3].

Аналіз результатів біотестування за допомогою цитологічних показників E. Canadensis у різні сезони року виявляє факт хронічної токсичної дії води річки Устя, про що дає підстави стверджувати встановлена статистично вірогідна різниця між результатів у контролі та у варіантах досліду.

Порівняння результатів біотестування за показниками відхилення від контролю варіантів досліду виявляє їх найвищі значення для створу №3 як у осінньо-зимовий так і у весняний період. А ось у створах №1 та №2 ситуація змінюється залежно від сезону.

Представлені результати досліджень можуть бути використані при комплексних еколого-токсикологічних дослідженнях річки Устя, на основі яких повинні розроблятись дієві заходи щодо оздоровлення водної екосистеми.

 

Література

  1. Гидроэкологическая токсикометрия и биоиндикация загрязнений./ Ред./ Ред. І.Т. И.Т. Олексів. Олексив. – Львів: Світ, 1995. - Львов: Мир, 1995. – 440 с. - 440 с.
  2. ДСТУ 3959–2000 Охорона довкілля та раціональне поводження з ресурсами. Методики біотестування води. Настанови.
  3. Біотестування у природоохоронній практиці. / Технічний комітет з стандартизації ТК 82 ”Охорона навколишнього природного середовища та раціональне використання ресурсів України”. Київ 1997. – 240 с.
Категорія: Секція 2 Біологічні науки | Додав: Admin (16.10.2014)
Переглядів: 411
Всього коментарів: 0