Фурман Володимир

к.с.-г.н, доцент кафедри агрохімії

ґрунтознавства та землеробства

Солодка Тетяна

к.с.-г.н, доцент кафедри агрохімії

ґрунтознавства та землеробства

Володимирець Віталій

к.б.н, доцент кафедри агрохімії

ґрунтознавства та землеробства

НУВГП

м. Рівне

СТАН ЕРОДОВАНОСТІ ГРУНТІВ РІВНЕНСЬКОГО РАЙОНУ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В кожного народу, кожної держави є свої приорітети, якими вони пишаються і оберігають їх. В України це, безперечно, її землі, стан і родючість, яких останнім часом викликає занепокоєння, оскільки знижується врожайність вирощуваних сільськогосподарських культур та активізуються ерозійні процеси [1]. Залежно від головного фактора руйнування ерозію поділяють на водну і вітрову (дефляцію) [2]. У збагаченому органічною речовиною і структурному ґрунті ерозія менш активна, тому що поверхневий стік переводиться у внутрішньоґрунтовий. Лес, лесовидні суглинки особливо легко розмиваються водою. Прояву водної ерозії сприяє відсутність рослинного покриву на орних ґрунтах навесні під час танення снігу й у період осінніх дощів. До того завдяки впливам сільськогосподарських машин в орних ґрунтах руйнується структура, ущільнюється поверхня ґрунту, зменшується вміст органічної речовини, ґрунт втрачає свою родючість. Агрохімічне обстеження еродованих ґрунтів, порівняно з повнопрофільними, має свої особливості. Площі еродованих ґрунтів характеризуються значною строкатістю за ступенем змитості або дефляції. Тому потрібні специфічні підходи до визначення площ елементарних ділянок, відбору ґрунтових зразків та оцінки якості земель. У Рівненському районі Рівненської області найбільш піддатливими до водної ерозії є  ґрунти третьої та четвертої агровиробничих груп, тобто опідзолені ґрунти переважно на лесових породах та чорноземи типові суглинкові на лесових породах. Для характеристики стану еродованості ґрунтів району ми використовуємо свої дані обстежень ІХ туру (2008 р.) та архівні дані обстежень VІІ (1998 р.), VІІІ (2003 р.)туру обстежень, щоб прослідкувати динаміку стану еродованості ґрунтів. Із всіх ґрунтів, які входять до зазначених агровиробничих груп, нами були вибрані ті, які займають найбільші площі в ґрунтовому покриві Рівненського району, зокрема,саме світло-сірі опідзолені легкосуглинкові, які охоплюють площу 5951,6 га, що становить 14,53% від обстеженої території; темно-сірі опідзолені легкосуглинкові, які займають 15747,2 га, або 39,7% від обстеженої площі; чорноземи типові малогумусні легкосуглинкові, які займають 42413,3 га, або 10,4% від обстеженої площі. В результаті аналізу отриманих даних можна зробити висновок, що в структурі світло-сірих опідзолених легкосуглинкових ґрунтів є 38% від загальної площі не змитих ґрунтів , 19% слабо змитих, 7% середньо змитих та 36% сильно змитих ґрунтів . Це свідчить про високий ступінь деградованості даного типу ґрунтів. Темно-сірі опідзолені легкосуглинкові ґрунти за еродованістю розподіляються наступним чином: 29% площі незмитих, 23% площі слабо змитих, 18% площі середньо змитих та 30% площі сильно змитих ґрунтів. Чорноземи типові малогумусовані легкосуглинкові в своїй структурі мають 37% площі незмитих, 28%  слабо змитих, 14% середньо змитих та 21% сильно змитих ґрунтів. Ці ґрунти є найменш еродовані серед досліжуваних. Наведений вище аналіз за останні десять років площі сильнозмитих світло-сірих опідзолених легкосуглинкових грунтів збільшилась на 0,83% , середньозмитих на 0,72% за рахунок зменшення площ незмитих та слабозмитих ґрунтів. Аналогічна закономірність спостерігається на темно-сірих опідзолених легкосуглинкових грунтах, де площі сильнозмитих ґрунтів збільшились на 3,25%, а середньозмитих на 0,78%. Найменший ріст еродованості спостерігається на чорноземах типових малогумусних легкосуглинкових, ріст площі сильнозмитих ґрунтів за останні 10 років становить лише 0,48%, а середньо змитих 0,28%. Це можна пояснити тим, що вони мають більший вміст гумусу, краще оструктурені. Боротьба з ерозією ґрунтів повинна бути спрямована, головним чином, на усунення причин, що породжують її, а не тільки проти наслідків цього явища. Для цього розробляють комплекс протиерозійних агротехнічних, лісомеліоративних і гідротехнічних заходів на основі науковообгрунтованої організації земельної території. Проаналізувавши стан еродованості ґрунтів району можна зробити висновки, що найбільш піддатливими до ерозії є світло-сірі опідзолені легкосуглинкові 36% площі яких є сильнозмитими, темно-сірі опідзолені легкосуглинкові з яких 30% сильнозмиті та чорноземи типові малогумусні легкосуглинкові з яких 21% сильнозмиті. Аналізуючи стан еродованості ґрунтів за останні 10 років встановлено, що найменша інтенсивність ерозійних процесів спостерігається на чорноземах типових малогумусних легкосуглинкових, де площа сильнозмитих ґрунтів збільшилась на 0,48%, темно-сірих опідзолених легкосуглинкових - на 0,78% і світло-сірих опідзолених легкосуглинкових - на 0,83%. Для припинення деградаційних явищ у ґрунтах Рівненського району рекомендується запровадити раціональну структуру посівних площ, впровадити грунтозахистний обробіток та протиерозійні заходи, внесення органічних та мінеральних добрив, а також вапнування ґрунтів, які цього потребують.

Література

1. Агроекологічний моніторинг та паспортизація сільськогосподарських земель. За ред. В.П.Патики, О.Г.Тараріко. - К.: Фітосоціоцентр, 2002. 2 Бенцаровський Д.М., Дацько Л.В. Зміна родючості Грунтів України під впливом сільськогосподарського використання // Охорона родючості грунтів. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "40 років: від агрохімічної служби до служби охорони родючості ґрунтів". Випуск 1 - К.: Аграрна наука, 2004. - С. 42 - 50.