Головна » Статті » Конференція_2014_10_16-17 » Секція 1 Сільськогосподарські науки

РОЗВИТОК СЕЛЕКЦІЇ ОДНОНАСІННИХ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ НАПРИКІНЦІ 50-Х РОКІВ ХХ СТ.

Євтушик Роман

аспірант

Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН

м. Київ

 

РОЗВИТОК СЕЛЕКЦІЇ ОДНОНАСІННИХ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ НАПРИКІНЦІ 50-Х РОКІВ ХХ СТ.

 

Перші у світі однонасінні сорти цукрових буряків були районовані на теренах нашої України (1956 р. – Білоцерківський однонасінний; 1958 р. – Ялтушківський однонасінний) [1, с. 2]. Із створенням даних сортів розпочався новий етап розвитку буряківництва та селекції цукрових буряків.

Одноросткові буряки мали низку відмінностей на генетичному рівні, порівняно з їх попередниками, й являлися удосконаленою культурою, що дозволяло вирощувати її без затрат ручної праці на етапі формування густоти рослин. З впровадженням нових сортів у посіви розпочалася широкомасштабна робота із створення продуктивних однонасінних сортів-популяцій  для різних зон бурякосіяння СРСР.

У 1959 р. в районному сортовипробуванні на 35 пунктах мережі Всесоюзного науково-дослідного інституту цукрових буряків (ВНІЦ) вивчено 30 нових форм однонасінних буряків [2, арк. 165]. Однонасінними сортами буряків у 1959 р. засіяно 300 тисяч гектарів, а в у 1960 р. – більше 400 тисяч, що є фактом рентабельності та ефективності вирощування даної культури [3, c. 48].

Дослідно-селекційні станції, які розпочали роботу з однонасінними буряками після 1956 р., у 1960 р. створили свої станційні еліти одноросткових буряків, із яких деякі перевищували за продуктивністю районовані сорти багатонасінних [2, арк. 165]. Починаючи з 1960 року селекційна робота з однонасінними буряками проводиться у двох республіканських інститутах, ВНІЦ та на 14 дослідно-селекційних станціях, тоді як у 1956 р. вона велася тільки у трьох наукових установах (ВНІЦ, Білоцерківській дослідно-селекційній станції, Ялтушківському селекційному пункті). Така масштабність роботи дозволяла створити насіннєвий фонд однонасінних буряків й вивести нові сорти із кращими господарськими якостями.

Крім прямого використання у виробництві нових сортів, була поставлена мета створити високопродуктивний гібрид між однонасінними та багатонасінними буряками. Вперше такого роду гібрид сформовано селекціонерами О.В. Поповим й Г.С. Моканом при відношенні компонентів Ялтушківський однонасінний 83 % + Рамонський 06 – 17 %, який прийнятий у 1958 р. в державне сортовипробування, а у 1960 р. районований для вирощування під назвою «Ялтушківський гібрид» [2, арк. 166].  Врожайність гібриду була більша за багатонасінний стандарт Рамонський 06 на 15-17 ц/га, а за збором цукру на 2-3 ц/га. Підвищення врожайності одноросткових гібридів від однієї генерації до іншої зумовлена ефективністю використання гібридизації, яка дозволила збільшувати збір цукру у кожному наступному році досліджень у середньому на 7-8%.

За період з 1957-1960 рр. посівні площі однонасінних сортів цукрових буряків у сільському господарстві Радянського Союзу збільшилися до 523 тис. га, що обумовлено рентабельністю вирощування даної культури [4, c. 56].

Використання в посівах одноросткових сортів буряків дозволило повністю механізувати вирощування і тим самим збільшити урожайність даної культури та вивільнити значну кількість ручної праці, яка використовувалася до цього. Створення однонасінних цукрових буряків стало революцією в буряківництві, оскільки змінило хід розвитку селекції даної культури та цукрової промисловості.

Нові сорти продукували один проросток, що дозволяло висівати насіння на кінцеву густоту та механізувати обробіток буряків та вивільнити значну кількість ручної праці яка використовувалася до цього. Створення однонасінних цукрових буряків наприкінці 50-х років (B. vulgaris L. var dichoricarpa Bal.) було революцією в буряківництві, оскільки змінило хід розвитку селекції даної культури та цукрової промисловості не лише вітчизняної, а й світової.

Таким чином, робота науковців наприкінці 50-х років минулого століття була спрямована на покращення господарських якостей виведених однонасінних сортів та створення відповідних популяцій для кожного району бурякосіяння й нових гібридних форм. Важливо зазначити, що провідна роль в даній роботі належала ВНІЦ, який координував дослідницькою діяльністю всі наукові центри, що входили до його підпорядкування.

 

Література

  1. Ягольник О.О. Пам’ятник однонасінному сорту цукрових буряків у Києві / О.О. Ягольник // Цукрові буряки. – К., 2012. - № 2-3. – С. 42.
  2. ЦДАВО України, ф. 5122, оп. 1, спр. 338, арк. 289.
  3. Бордонос М. Г. Пути создания односемянной свеклы / М. Г. Бордонос // Селекция и семеноводство. – М., 1960. - № 6. – С. 46-48.
  4. Пругло В.В. Цукрові буряки в степу України / В.В. Пругло., ред.                І.Ф. Бузанов. – Дніпропетровськ: Промінь, 1971. – 178 c.
Категорія: Секція 1 Сільськогосподарські науки | Додав: Admin (16.10.2014)
Переглядів: 800
Всього коментарів: 0