Брощак Іван

к. с.-г. н, с.н.с., доцент

директор Тернопільської філії

державної установи «Держгрунтохорона»

Болтик Наталія

науковий співробітник лабораторії

кормовиробництва і агроекології

ТДСГДС ІКСГП НААН

Дайчак Володимир

завідувач лабораторії моніторингу та агрохімічної паспортизації грунтів

Тернопільської філії

державної установи «Держгрунтохорона»

ОПТИМІЗАЦІЯ СПОСОБІВ ВНЕСЕННЯ МІКРОДОБРИВ У ҐРУНТ

Мікроелементами називаються хімічні елементи, необхідні для нормальної життєдіяльності рослин і тварин та використовуються останніми в мікрокількостях у порівнянні з основними компонентами мінерального живлення. Більшість мікроелементів необхідні для нормального росту і розвитку рослин, оскільки вони виконують важливі фізіологічні функції. Так, вони входять до складу ферментів, вітамінів, гормонів та інших біологічно активних речовин і відіграють значну роль у процесах синтезу білків, вуглеводів, жирів і вітамінів. При оптимальному забезпеченні рослин мікроелементами прискорюється їх розвиток, підвищується стійкість проти хвороб і шкідників, знижується дія зовнішніх несприятливих факторів – засухи, низьких і високих температур повітря і ґрунту. Все це сприяє одержанню високих і повноцінних урожаїв сільськогосподарських культур.

До основних мікроелементів належать бор, марганець, мідь, цинк, залізо, молібден, кобальт. Потреба рослин у мікроелементах становить від кількох сотень чи десятків грамів на гектарну урожайність до десятих чи сотих частин грама на ту ж кількість урожаю.

Основним джерелом надходження мікроелементів у рослину є вміст їх у грунтах, що зумовлено літологічним та гранулометричним складом ґрунтотворних порід.

Агрохімічні дослідження ґрунтів проведені Тернопільською філією державної установи «Держгрунтохорона» свідчать про різний вміст мікроелементів у грунтах Тернопільської області, (табл. 1).

Аналізуючи динаміку вмісту основаних мікроелементів у грунтах Тернопільської області слід відмітити, що за результатами моніторингових досліджень проведених у 2010 році спостерігається зниження вмісту марганцю порівняно із 2005 роком на 4,1 мг/кг ґрунту, відповідно з 41,2 до 37,1 мг/кг. Серед районів Тернопільської області найнижчий вміст марганцю зафіксовано у господарствах Кременецького району – 28,3 мг/кг.

Дещо інша ситуація спостерігається по вмісту бору, де відбувається його зростання на 0,06 мг/кг з 0,74 мг/кг у 2005 році до 0,80 мг/кг грунту у 2010 році. Найнижчий вміст бору відмічається у Шумському районі – 0,74 мг/кг ґрунту. Згідно результатів моніторингового обстеження грунтів у 2010 році простежується зростання вмісту міді в грунтах порівняно із 2005 роком – відповідно з 3,94 до 4,30 мг/кг ґрунту. Найнижчий вміст міді спостерігається у Кременецькому районі – 2,73 мг/кг.

Таблиця 1

Вміст основних мікроелементів в грунтах Тернопільської області

Аналогічна ситуація простежується і по вмісту цинку, де відбувається його зростання із 0,93 мг/кг у 2005 році до 1,03 мг/кг у 2010 році. Найнижчий вміст вищезазначеного елемента зафіксовано у господарствах Підволочиського району – 0,74 мг/кг.

Щодо вмісту кобальту в грунтах то згідно результатів моніторингових досліджень відбувається його зниження з 2,8 мг/кг у 2005 році до 2,3 мг/кг у 2010 році. Найнижчий вміст цього елемента спостерігається у Підгаєцькому районі – 0,9 мг/кг [1].

Мікроелементи у ґрунтах знаходяться у різних формах, найчастіше у важкодоступних до засвоєння корінням рослин. За різними даними, мікроелементи з ґрунту можуть бути засвоєні рослинами до 3% від
загально наявних [2, 3].

У зв’язку з цим актуальним постає питання забезпечення рослин в оптимальній кількості мікроелементами. Вирішення цього питання досягається шляхом внесення їх у грунт, нанесення на насіння або проведення позакореневих підживлень.

Враховуючи актуальність даної проблематики науковцями Тернопільської філії державної установи «Держгрунтохорона» та Тернопільського національного економічного університету розроблено та запатентовано інноваційний спосіб внесення мікроелементів у грунт за допомогою пристрою для сівби або посадки, що дозволяє значно підвищити продуктивність сільськогосподарських культур та якість вирощеної
продукції [4].

Суть цього способу полягає в тому, що внесення мікродобрив у ґрунт проводиться локальним припосівним способом, при цьому суміш мікродобрив зі зв'язуючим на основі епоксидної смоли наноситься на робочу поверхню робочого органу сільськогосподарського знаряддя, а склад мікроелементів у мікродобриві залежить від типу ґрунтів та культури рослин.

При підготовці до посіву або посадки сільськогосподарських культур відомими способами необхідна наявність даних моніторингу типу ґрунтів та вмісту мікроелементів у ньому. Маючи необхідні дані визначається потреба у мікроелементах у даному типі ґрунту та на певній площі посіву або посадки, причому необхідно враховувати тип рослин, тому що потреба рослин у мікродобривах, а саме мікроелементах, є різною.

Визначений склад та кількість мікроелементів враховуються при виготовлені суміші мікродобрива та епоксидної смоли на певну площу та тип рослин для посіву або посадки.

Мікродобрива готуються відомими способами в ємностях для приготування такої суміші.

Отримана суміш наноситься за допомогою пензля або пульверизатора на робочу поверхню робочого органу сільськогосподарського знаряддя.

У сівалках основними робочими органами є анкерні та дискові сошники. Дисковий сошник може бути одинарним або двійним з регульованим колесом. Оскільки дисковий сошник має форму плоского диску, тому нанесення шару суміші мікродобрив на основі епоксидної смоли здійснюється по зовнішньому колу диску та з двох боків.

У посадкових машинах переважно використовуються анкерні сошники, тому нанесення шару суміші мікродобрив на основі епоксидної смоли здійснюється на зовнішню нижню частину сошника.

При посадці або сівбі сільськогосподарських культур дискові або анкерні сошники, які мають нанесений шар мікроелементів на основі епоксидної смоли, при терті з ґрунтом залишають частки шару мікродобрив у ґрунті. При цьому також здійснюється процес садіння насіння або посадки рослин, причому мікродобрива залишаються у тому ж рядку. Це дозволяє рослинам більш ефективно засвоювати необхідні мікроелементи при своєму розвитку та рості.

Запропонований спосіб внесення мікродобрив у ґрунт дозволяє забезпечити поступлення мікроелементів у посівну або посадкову зону рядка, зекономити витрати при використанні мікродобрив, а також захистити робочий орган сільськогосподарського агрегату від спрацювання.

Література

1. Брощак І.С. Моніторинг ґрунтів, шляхи покращення родючості та екологічної безпеки земель Тернопільської області: монографія / І.С. Брощак, Р.Б. Гевко, С.С. Некеруй, А.О. Вітровий, Б.І. Ориник, В.Ф. Скаржинський – Тернопіль: Видавн.-поліграф. центр «Економічна думка», 2013. – 160 с.

2. Господаренко Г.М. Агрохімія: Підручник. К.:ННЦ»ІАЕ", 2010. – 400 с.

3. Лісовал А.П. Система застосування добрив / А.П. Лісовал, В.М.Макаренко, С.М.Кравченко.. Підручник. - Київ: Вища школа, 2002. – 317 с.

4. Україна, Патент № 92412; А01С 21/00; Заявка № u201403295 від 31.03.2014, Дзядикевич Ю. В., Брощак І.С., Гонташ І.М. №. 15, 2014. Спосіб внесення мікродобрив у грунт.